ЗМІСТ

Вступ 3

Розділ 1. Загальна характеристика правового статусу дитини в Україні 7
1.1. Історичні етапи формування соціально-правових механізмів захисту дитини на міжнародному та національному рівні 7
1.2. Правоздатність та дієздатність дитини 17
1.3. Деліктоздатність неповнолітніх осіб 24

Розділ 2. Соціальні механізми захисту дітей в Україні 32
2.1. Види соціального захисту дітей та їх характеристика 32
2.2. Основні гарантії для дітей з обмеженнями та вадами здоров’я 37
2.3. Інститут опіки і піклування, як гарантія захисту дітей 48

Розділ 3. Правове регулювання захисту дітей 65
3.1. Основні конституційні гарантії захисту дитини 65
3.2. Процесуальні гарантії захисту прав дітей 68
3.3. Дитина в кримінальному процесі: основні принципи участі та захисту 73

Висновки 85

Список використаних джерел 90

Вступ

Ставлення до дітей – міра духовної гідності людини.
(Я. Бриль)

Дитина внаслідок її фізичної і розумової незрілості потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Саме тому проблему дитинства можна віднести до найголовнішої проблеми в усьому світі, оскільки діти –майбутнє людства.
Сьогодні фахівці стверджують, що забезпечення прав дитини є глобальною проблемою сучасності, у розв’язанні якого має бути зацікавленим все людство. І це пояснюється, перш за все, визначальною роллю молодого покоління у гарантуванні життєздатності суспільства та прогнозуванні його розвитку. Є очевидним, що розв’язання всіх проблем у цій сфері тільки завдяки національним засобам неможливе, а тому необхідно об’єднати зусилля світового співтовариства в цілому, що і зумовило виникнення інституту міжнародно-правового захисту прав дитини.
Одне із визначальних місць в даній системі відведено забезпеченню прав дитини з особливими потребами. На даний час національний та міжнародний захист прав таких дітей, основну категорію яких складають діти-інваліди, повинен бути системою взаємоузгоджених дій держави та неурядових міжнародних організацій, спрямованих на повноцінне та гармонійне формування дитячої особистості, надання міжнародної допомоги дітям з різноманітними вадами здоров’я.
Зазначене дає підстави говорити про першочергові завдання держави щодо створення ефективного механізму забезпечення прав дитини з особливими потребами і віднесення їх до категорії соціальних проблем. Таке положення визначає актуальність розгляду окреслених питань в даній роботі.
Відповідно до Конвенції про права дитини, що була ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20 листопада 1989 р., яка набула чинності 2 вересня 1990 р. після здачі на збереження 20 ратифікаційних грамот і отримала найбільше число ратифікацій за всю історію людства (впродовж неповних десяти років її ратифікувала 191 держава), діти мають право на повагу та індивідуальність, а також широкі права на економічний, соціальний та культурний розвиток. Держави-учасниці Конвенції також взяли на себе зобов’язання щодо захисту цих прав шляхом створення або покращення умов захисту дітей та особливого піклування про них. Ці стандарти прав дитини, встановлені в Конвенції, прямо чи опосередковано стосуються також і створення системи забезпечення прав дитини і в Україні.
На даний час, українські фахівці відмічають, що захист людини в дитячі роки, коли відбувається духовне, моральне, фізичне становлення особистості, засвоєння національних та загальнолюдських культурних цінностей і коли навіть тимчасові нестатки й помилки дорослих здатні заподіяти шкоду і деформувати її розвиток, є одним з головних завдань при формуванні стратегії розвитку нашої держави.
У сучасних умовах проблема поліпшення становища дітей набуває особливої значущості. Її розв'язання залежить не тільки від сім'ї, а й від діяльності суспільних інститутів, які беруть участь у вихованні та навчанні дітей, сприяють їх соціалізації. Таким чином формується державна політика стосовно дітей як особливої соціально-демографічної групи суспільства, що має специфічні потреби та запити. У зв'язку з цим потребує активізації розроблення економічних, соціальних та правових заходів щодо створення умов для повного задоволення потреб і запитів дітей.
Специфіка та головна спрямованість соціальної політики стосовно дітей у сучасних умовах має сприяти, насамперед, зменшенню впливу на них негативних явищ, що виникають у ході реформування суспільства.
На жаль, останнім часом в Україні спостерігається поширення такого явища як соціальне сирітство, зумовлене ухиленням або усуненням батьків від виконання своїх обов’язків щодо неповнолітньої дитини.
Крім зазначеного, більшість населення України і уявлення не має про особисті права дітей, Конвенцію ООН про права дитини, інші міжнародні документи цієї спеціалізації, тому дуже легко порушити права дітей, бо історично склалося, що ці права завжди порушувались, до дітей не ставилися як до самостійної особистості. На жаль, дуже багато дорослих не вважають за потрібне і зараз визнавати ці права, бо бояться великої відповідальності, а також звикли до старих канонів виховання. Дуже часто вони і не замислюються, що своїми вчинками дискримінують права дитини, тому і дітям і дорослим буде корисним знати, в яких випадках права дитини порушуються, здійснено насилля, які види насилля бувають тощо.
У зв’язку із цим, актуальним для України є розвиток соціальних та правових програм захисту прав дітей. Це обумовило вибір тематики даної роботи.
Метою дослідження в цій роботі є висвітлення основних соціально-правових механізмів захисту прав дітей, які використовуються в України на сучасному етапі її розвитку.
В якості об’єкта дослідження виступають чинні нормативно-правові акти в сфері забезпечення прав дитини, а також монографії та праці відомих фахівців в галузі права та соціальних дисциплін, а саме:
Шевченка Я. М., Азімова Ч.Н., Сібільова М.М., Ігнатенка В.М., Павлова Л.В., Дзери О.В., Кузнєцовой Н.С., Мельника М.І., Хавронюка М.І., Коржанського М.І., Братуся С.М., Андрушка П.П., Якубенко О.М. та ін.
Предметом дослідження в цій роботі виступають міжнародні та національні механізми забезпечення прав дитини.
Визначена мета дослідження зумовила постановку і розв’язання таких завдань:
- окреслити систему прав дитини, яка сьогодні використовується в Україні;
- встановити особливості правового статусу дитини в Україні;
- визначити основні міжнародні та національні засоби забезпечення прав дитини з особливими потребами;
- дати характеристику окремим соціальним гарантіям, які надаються українською державою дітям;
- окреслити основні напрями державної політики України в сфері в сфері забезпечення прав дитини з особливими потребами.
- розкрити основні положення державної системи опіки над дітьми.
Крім зазначеного, завданням цієї роботи є доведення того, що дитина є особистістю, а також встановлення основних факторів, які впливають на її розвиток як особистості.
Методологічною основою роботи є наукові методи, що ґрунтуються на вимогах об’єктивного та всебічного аналізу інститутів права та соціології.
В основу методології дослідження покладено загальнотеоретичні принципи та підходи щодо визначення дитини, сім’ї, правових інститутів. З цією метою використовується ряд загальнонаукових методів діалектичного пізнання: методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, моделювання, абстрагування, прогнозування тощо.
У процесі розроблення проблеми використовувалися порівняльно-ретроспективний, формально-логічний, системного підходу, системно-функціональний, структурно-функціональний, аналогії, порівняльно-правовий та інші методи дослідження.
Структура роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, три розділи, висновки та список використаних джерел.

Цена: 444 грн	Код работы: soc4
Предмет: Социология	Тип работы: Диплом

СКАЧАТЬ