| Предмет |
|
 |
|
Архивоведение
[5]
курсовые по архивоведению, дипломы по архивоведению, контрольные по архивоведению
|
|
Анатомия и биология
[102]
курсовые по анатомии и биологии, дипломы по анатомии и биологии, контрольные по анатомии и биологии
|
|
Английский язык
[50]
курсовые по английскому, дипломы по английскому, контрольные по английскому
|
|
Аудит
[184]
курсовые по аудиту, дипломы по аудиту, контрольные по аудиту
|
|
Банковское дело
[170]
курсовые по банковскому делу, дипломы по банковскому делу, контрольные по банковскому делу
|
|
Бухгалтерский учет
[814]
курсовые по бухгалтерскому учету, дипломы по бухгалтерскому учету, контрольные по бухгалтерскому учету
|
|
БЖД
[50]
курсовые по БЖД, дипломы по БЖД, контрольные по БЖД
|
|
ВЭД
[43]
рефераты по ВЭД, курсовые по ВЭД, дипломы по ВЭД
|
|
Биотехнология
[1]
курсовые по биотехнологии, дипломы по биотехнологии, контрольные по биотехнологии
|
|
Ветеринария
[0]
курсовые по ветеринарии, дипломы по ветеринарии, контрольные по ветеринарии
|
|
Геодезия
[14]
курсовые по геодезии, дипломы по геодезии, контрольные по геодезии
|
|
Городской транспорт
[5]
курсовые по городскому транспорту, дипломы по городскому транспорту, контрольные по городскому транспорту
|
|
Государственная служба
[36]
курсовые по государственной службе, дипломы по государственной службе, контрольные по государственной службе
|
|
Деловодство
[18]
курсовые по деловодству, дипломы по деловодству, контрольные по деловодству
|
|
Деньги и кредит
[82]
курсовые по деньги и кредит, дипломы по деньги и кредит, контрольные по деньги и кредит
|
|
Деревообработка
[1]
курсовые по деревообработке, дипломы по деревообработке, контрольные по деревообработке
|
|
Демография
[2]
курсовые по демографии, дипломы по демографии, контрольные по демографии
|
|
Детали машин и механизмов
[7]
курсовые по деталям и механизмам, дипломы по деталям и механизмам, контрольные по деталям и механизмам
|
|
Дипломатия
[13]
курсовые по дипломатии, дипломы по дипломатии, контрольные по дипломатии
|
|
Документоведение
[95]
курсовые по документоведению, дипломы по документоведению, контрольные по документоведению
|
|
ДУМ
[1]
курсовые по ДУМу, дипломы по ДУМу, контрольные по ДУМу
|
|
Зарубежная литература
[40]
курсовые по зарубежной литературе, дипломы по зарубежной литературе, контрольные по зарубежной литературе
|
|
Зоотехния
[1]
курсовые по зоотехнии, дипломы по зоотехнии, контрольные по зоотехнии
|
|
Журналистика, СМИ
[13]
курсовые по журналистике, дипломы по журналистике, контрольные по журналистике
|
|
Инвестирование
[39]
курсовые по инвестированию, дипломы по зарубежной инвестированию, контрольные по инвестированию
|
|
Инженерная механика
[3]
курсовые по инженерной механике, дипломы по инженерной механике, контрольные по инженерной механике
|
|
Информатика
[87]
курсовые по информатике, дипломы по информатике, контрольные по информатике
|
|
История
[89]
курсовые по истории, дипломы по истории, контрольные по истории
|
|
История Украины
[103]
курсовые по истории Украины, дипломы по истории Украины, контрольные по истории Украины
|
|
Контроль и ревизия
[56]
курсовые по ревизии и контролю, дипломы по ревизии и контролю, контрольные по ревизии и контролю
|
|
Культурология
[73]
курсовые по культурологии, дипломы по культурологии, контрольные по культурологии
|
|
Латынь
[3]
курсовые по латыни, дипломы по латыни, контрольные по латыни
|
|
Лексикология
[6]
курсовые по лексикологии, дипломы по лексикологии, контрольные по лексикологии
|
|
Лингвистика
[22]
курсовые по лингвистике, дипломы по лингвистике, контрольные по лингвистике
|
|
Логика
[13]
курсовые по логике, дипломы по логике, контрольные по логике
|
|
Логистика
[28]
курсовые по логистике, дипломы по логистике, контрольные по логистике
|
|
Макроэкономика
[65]
курсовые по макроэкономике, дипломы по макроэкономике, контрольные по макроэкономике
|
|
Маркетинг
[240]
курсовые по маркетингу, дипломы по маркетингу, контрольные по маркетингу
|
|
Математика (ВМ)
[26]
курсовые по высшей математике, дипломы по высшей математике, контрольные по высшей математике
|
|
Международные отношения
[93]
курсовые по международным отношениям, дипломы по международным отношениям, контрольные по международным отношениям
|
|
Механика грунтов
[0]
курсовые по механике грунтов, дипломы по механике грунтов, контрольные по механике грунтов
|
|
Менеджмент
[464]
курсовые по менеджменту, дипломы по менеджменту, контрольные по менеджменту
|
|
Металлические конструкции
[6]
курсовые по металлическим конструкциям, дипломы по металлическим конструкциям, контрольные по металлическим конструкциям
|
|
Метрология
[2]
курсовые по метрологии, дипломы по метрологии, контрольные по метрологии
|
|
Микробиология
[1]
курсовые по микробиологии, дипломы по микробиологии, контрольные по микробиологии
|
|
Микроэкономика
[113]
курсовые по микроэкономике, дипломы по микроэкономике, контрольные по микроэкономике
|
|
Налоговая система
[102]
курсовые по налоговой системе, дипломы по налоговой системе, контрольные по налоговой системе
|
|
Организация и управление ресторанным бизнесом
[26]
курсовые по ресторанному бизнесу, дипломы по ресторанному бизнесу, контрольные по ресторанному бизнесу
|
|
Организация труда
[17]
курсовые по организации труда, дипломы по организации труда, контрольные по организации труда
|
|
Охрана труда
[24]
курсовые по охране труда, дипломы по охране труда, контрольные по охране труда
|
|
Педагогика
[398]
курсовые по педагогике, дипломы по педагогике, контрольные по педагогике
|
|
Полиграфия
[4]
курсовые по полиграфии, дипломы по полиграфии, контрольные по полиграфии
|
|
Политология
[126]
курсовые по политологии, дипломы по политологии, контрольные по политологии
|
|
Политэкономия
[21]
курсовые по политэкономии, дипломы по политэкономии, контрольные по политэкономии
|
|
Право
[2636]
курсовые по праву, дипломы по праву, контрольные по праву
|
|
Психология
[417]
курсовые по психологии, дипломы по психологии, контрольные по психологии
|
|
Проектирование
[10]
курсовые по проектированию, дипломы по проектированию, контрольные по проектированию
|
|
Религия
[17]
курсовые по религии, дипломы по религии, контрольные по религии
|
|
РПС
[31]
курсовые по размещению продуктивных сил, дипломы по размещению продуктивных сил, контрольные по размещению продуктивных сил
|
|
Статистика
[237]
курсовые по статистике, дипломы по статистике, контрольные по статистике
|
|
Стоматология
[2]
курсовые по стоматологии, дипломы по стоматологии, контрольные по стоматологии
|
|
Страхование
[47]
курсовые по страхованию, дипломы по страхованию, контрольные по страхованию
|
|
Социология
[229]
курсовые по социологии, дипломы по социологии, контрольные по социологии
|
|
Теория вероятности
[8]
курсовые по теории вероятности, дипломы по теории вероятности, контрольные по теории вероятности
|
|
Технология приготовления пищи
[108]
курсовые по технологии приготовления пищи, дипломы по технологии приготовления пищи, контрольные по технологии приготовления пищи
|
|
Товароведение
[48]
курсовые по товароведению, дипломы по товароведению, контрольные по товароведению
|
|
ТО и ремонт автомобилей
[10]
курсовые по ТО и ремонту автомобилей, дипломы по ТО и ремонту автомобилей, контрольные по ТО и ремонту автомобилей
|
|
Туризм
[146]
курсовые по туризму, дипломы по туризму, контрольные по туризму
|
|
Украинская литература
[28]
курсовые по украинской литературе, дипломы по украинской литературе, контрольные по украинской литературе
|
|
Украинский язык
[46]
курсовые по украинскому языку, дипломы по украинскому языку, контрольные по украинскому языку
|
|
Управление персоналом
[56]
курсовые по управлению персоналом, дипломы по управлению персоналом, контрольные по управлению персоналом
|
|
Управление проектами
[7]
курсовые по управлению проектами, дипломы по управлению проектами, контрольные по управлению проектами
|
|
Управленческий учет
[69]
курсовые по управленческому учету, дипломы по управленческому учету, контрольные по управленческому учету
|
|
Физвоспитание
[43]
курсовые по физвоспитанию, дипломы по физвоспитанию, контрольные по физвоспитанию
|
|
Физика
[11]
курсовые по физике, дипломы по физике, контрольные по физике
|
|
Филология
[67]
курсовые по филологии, дипломы по филологии, контрольные по филологии
|
|
Философия
[71]
курсовые по философии, дипломы по философии, контрольные по философии
|
|
Финансы
[720]
курсовые по финансам, дипломы по финансам, контрольные по финансам
|
|
Химия
[10]
курсовые по химии, дипломы по химии, контрольные по химии
|
|
Ценообразование
[11]
курсовые по ценообразованию, дипломы по ценообразованию, контрольные по ценообразованию
|
|
Экология
[48]
курсовые по экологии, дипломы по экологии, контрольные по экологии
|
|
Эконометрия
[12]
курсовые по эконометрии, дипломы по эконометрии, контрольные по эконометрии
|
|
Экономика
[894]
курсовые по экономике, дипломы по экономике, контрольные по экономике
|
|
Экономика предприятий
[713]
курсовые по экономике предприятий, дипломы по экономике предприятий, контрольные по экономике предприятий
|
|
Этика и эстетика
[28]
курсовые по этике и эстетике, дипломы по этике и эстетике, контрольные по этике и эстетике
|
|
Энергетика
[0]
курсовые по энергетике, дипломы по энергетике, контрольные по энергетике
|
|
Детали машин и основы конструирования
[4]
курсовые по деталям машин и основам конструированию, дипломы по деталям машин и основам конструированию, контрольные по деталям машин и основам конструированию
|
|
Дендрологія
[0]
|
|
Дендропроектування
[0]
|
|
Газони та луківництво
[0]
|
|
Декоративне садівництво
[0]
|
|
Тепличне господарство
[0]
|
|
Ландшафтна архітектура
[0]
|
|
Лісопаркове господарство
[0]
|
|
Методологія
[5]
|
|
Паркознавство
[0]
|
| |
|
«Загадки і таємниці роману Д.Брауна «Код Да Вінчі»»
|
| 09.11.2012, 18:12 |
Вступ
Літературу будь-якого періоду можна умовно розділити на дві основні групи: масова література, розрахована на широке коло читачів, і література культурного запиту. Однак в останні десятиліття спостерігається поява синтезуючого виду творів - "інтелектуальний бестселер", література, яка містить в собі елементи інтелектуальної, але розрахована при цьому на масового споживача. До цієї групи і належить роман Д. Брауна "Код Да Вінчі". Навколо роману, точніше навколо концептуальної метафори, покладеної в його основу, ведуться численні дискусії, проте, він являє собою чималий інтерес для літературознавців.
Мета даного реферату полягає в проведенні мовностилістичного аналізу роману і пошуку можливого ключа для декодування його системи образів та алюзій.
Онтологічний параметр герменевтики - концепція герменевтичного кола - свідчить, що існування частин тексту неможливо без існування тексту як цілого і навпаки, отже, наш лінгвостіліческій аналіз тексту буде проводитися як на макро-, так і на мікрорівні.
Структура роману подібна кінофільму: Сюжетна лінія починається безпосередньо з подій і тільки потім йде експозиція:“Robert Langdon awoke slowly. A telephone was ringing in the darkness – a tiny unfamiliar ring” [15, 7].
Подібний прийом, на наш погляд, використаний дуже вдало, оскільки читач не обтяжений надмірними обсягами попередньої інформації. Темп розповіді й розгортання подій досить динамічний - 454 сторінки тексту (оригіналу) охоплюють всього лише трохи більше 24 годин. Ця риса також нагадує модель кінофільму, оскільки обмеженість в часі вимагає швидкості розгортання сюжетної лінії. Таким чином, у романі створюється свій власний, внутрішній час, що будується за принципом звичного (темпоральний континуум роману), але відрізняється від нього за інтенсивністю. Про це ще згадував Ю. Лотман, кажучи, що "культура ХХ століття орієнтована на модель кіно - домінування монтажного принципу" [3, 580].
Глави тексту відрізняються невеликим розміром, що знову зближує книгу з кінофільмом, зокрема з його епізодами. Тут слід вказати на дуже цікаву деталь - цілісність тексту досягається не стільки за допомогою когезійних зв'язків, скільки за допомогою когерентних. Це виявляється як на рівні глав, так і на рівні їх частин.
На рівні глав ми спостерігаємо таку картину “He felt that the Teacher and Silas would not fail. Money and faith were powerful motivations” [15, 59], а следующая глава повествует абсолютно о другом – “Une plaisanterie numẻrique? Bezu Fache was livid, glaring at Sophie Neveu in disbelief. A numeric joke?” [15, 60]; зв'язок може проходити через дві або навіть кілька глав: закінчення першого розділу: “The agent looked grim. “You don’t understand Mr. Langdon. What you see in this photograph …” He paused “Monsieur Sauniẻre did that to himself” [15, 11]; продовження цієї думки ми знаходимо тільки напочатку третього розділу – “Jacques Sauniẻre is dead. Langdon could bot help but feel a deep sense of loss at the curator’s death” [15, 15]
Усередині глаови спостерігаються численні приклади інтертекстуальності, відступи, роздуми, спогади. Наведемо кілька прикладів: “There was a time when he had meant the world to her, yet tonight, Sophie was surprised to feel almost no sadness for the man. – Ten years ago. Sophie had come home a few days early from graduate university in England and mistakenly witnessed her grandfather engaged in something Sophie was obviously not supposed to see.” [15, 75]; “admittedly this concept as a pathway to God was mind-boggling at first. Langdon’s Jewish students always looked flabbergasted when he first told them about Jewish tradition …” [15, 309 – 310].
З одного боку, подібні вкраплення порушують розгортання сюжетної лінії роману, але з іншого, забезпечуючи читача додатковою фоновою інформацією, актуалізують металінгвістічну функцію мови, тим самим, виводячи пресупозицію Читача на рівень пресупозиціі Автора. Таким чином, Читач і Автор використовують один семіотичний код, і таким чином, як зазначав Р. Якобсон, загроза місінтерпретації знижується [13, 165]. Структура розділу в результаті набуває форми кадру, фреймової конструкції.
Представлені в романі приклади інтертекстуальності можна розділити на дві категорії:
1) пов'язані з життям персонажів;
2) пов'язані з концептом "Великої таємниці" (щодо концептуальної структури роману буде сказано нижче).
Структура роману
Наступним важливим компонентом аналізу макро-рівня тексту є його концептуальна структура. Тут слід згадати думку В. Кухаренко,який стверджує, що читач через призму тексту повинен сприйняти авторський концепт. Отже, аналіз тексту - це не модифікація гносис читача, це сприйняття картини світу автора.
У свою чергу, ми, виходячи з концепції відкритого твору, спробуємо розкрити авторське бачення світу, або, кажучи словами роману - "зламати код". Макроконцептом роману "Код Да Вінчі" є концепт "Бог". Однак він представлений у формі наступної дихотомії:
1) "Бог - є Всевишній; постулати релігії - є слово боже";
2) "Бог - є людина; постулати релігії - є інсинуація".
Як наслідок вказаної дихотомії, виникає інша: "Правда" - "Брехня". Однак тут Д. Браун залишає вибір виключно за читачем - "визначити для себе", що є Брехня, а що - Правда. Не випадково роман закінчується саме роздумами головного героя, зробити йому останній крок чи ні:
“For a moment, he thought he heard a woman’s voice … the wisdom of the ages… whispering up from the charms of the Earth” [15, 454]. Наведений приклад нагадує ситуацію, яку У. Еко назвав "виходом з лабіринту" - це або вихід, або всього лише розвилка всередині все того ж лабіринту [2].
Тут слід також відзначити, що Д. Брауну помилково приписують нав'язування ідей, закладених в його романі. Звертаємо увагу на те, що розгортання макроконцепта [10, 98] "Бог" відбувається у формі дискусії двох вчених - Роберта Ленгдона і Лі Тибинг в присутності Софі Неве - людини, неспеціаліста в цій сфері. Таким чином, перед читачем сформований тріумвірат "Науковець (Одна істина) - Неспеціаліст (простий чоловік) - Вчений (інша, протилежна істина)". Їх дискусія побудована за принципом "аргумент - контраргумент":
“That’s a woman! Sophie exclaimed. Teabing was laughing. “Surprise, surprise. Believe me it is no mistake!” …“It is known as skitoma,” Langdon added. “The brain does it sometimes with powerful symbols” [15, 243].
Аналізуючи систему образів роману "Код Да Вінчі", ми виділили одну важливу закономірність: в образах практично всіх персонажів присутні риси і елементи, пов'язані з релігійною дискурсу або біблійними мотивами. Це суперечить логіці, тому що Д. Браун не приховує свого негативного ставлення до релігії та церкви [16]. Ми вбачаємо в цьому якийсь авторський прийом, метою якого - посіяти в читачі зерна сумніву щодо вже відомих відомостей, наведених автором.
Подібну ситуацію яскраво ілюструє вислів вченого А. Піза: "Я знаю, ви думаєте, що розумієте те, що я сказав. Але я не впевнений, що ви усвідомлюєте, що те, що я сказав, ще не те, що я мав на увазі "[8]. З одного боку, це може створити загрозу, що реципієнт тексту (Читач) місінтерпретірует бачення світу продуцента тексту (Автора), тобто, як зазначав лінгвіст А. Д. Швейцер, не визначить "установку" [12, 45] Автора. Однак з іншого боку, це дасть Читачеві можливість вибрати свій шлях "проходження лабіринту" без допомоги Автора, по тому маршруту, який Читач обере для себе сам. Таким чином, функцією Автора є лише піднести Читачеві ідею, інформацію, розгортання сюжетної лінії і т.д., а шляхи і способи осягнення залишаються виключно за Читачем. Про це говорив ще видатний учений А. Потебня, відзначаючи, що "сила ... твору не в тому, що під ним розумів автор, а в тому, як воно впливає на читача, отже, сила твору - в невичерпної можливості його змісту" [9 , 41].
Така складна методика побудови системи образів є ще одним аргументом на користь того, що роман Д. Брауна "Код Да Вінчі" є далеко не масовою літературою, а саме літературою для високоінтелектуальної вишуканою аудиторії.
Система образів
Перейдемо безпосередньо до аналізу образів. Величезний інтерес у цьому плані викликає образ Лі Тибинг. Він являє собою антирелігійний, атеїстичне вчення, яке стверджує, що "Бог - є людина; постулати релігії - є інсинуація":“The Bible is a product of a man, my dear. Not of a God” [15, 231]; “Many scholars claim that the early Church literary stole Jesus … from his human nature” [15, 233]. Образ Тибинга можна вважати також прикладом авторської маски - за ним ховається сам автор роману, що вклав в уста Тибинга свої погляди, оскільки, як ми вже відзначали, Д. Браун не приховує свого гніву і ворожості на адресу християнства.
Зі свого боку ми пропонуємо своє трактування образу Лі Тибинг: вважаємо, що цей персонаж - алюзія до Антихриста. Він агресивно і вороже налаштований до релігії і християнства:
“Teabing laughed coldly: “My dear, the Church has two thousand years of experience pressuring those who threaten to unveil its lies” [15, 407], “Nothing in Christianity is original” [15, 232]; “Everything our fathers taught us about Christ is false” [15, 235]. З точки зору богослов'я і релігії, його слова і переконання - єресь. У Першому соборному посланні святого Апостола Іоанна Богослова є згадка про Антихриста: А всякий дух, который не исповедует Иисуса Христа, пришедшего во плоти, не есть от Бога, но это дух антихриста, о котором вы слышали, что он придет и теперь есть уже в мире [6].Крім цього, в Одкровенні Іоанна Богослова Антихриста називають звіром, надаючи йому якомога більше страхітливий вигляд:И стал я на песке морском, и увидел выходящего из моря зверя с семью головами и десятью рогами: на рогах его было десять диадем, а на головах его имена богохульные. [5].
Даючи характеристику Лі Тибинг, автор неодноразово підкреслює його фізичні недоліки:“The man on crutches” [15, 344]; “Despite the aluminum braces on his legs …” [15, 228]; “… his leg braces clicking on the stone hearth” [15, 230]. Ми бачимо, що у всіх прикладах присутній концептуальна метафора "потворність", що в комплексі з його різкими, причому дуже серйозними, виступами проти доктрини християнства робить його схожим на образ Антихриста.
Однак пристрасна відданість Лі Тибинг своїм ідеалам і люта критика сформувалися підвалин християнства дає нам можливість інтерпретувати його образ як образ пророка, який несе в світ нове вчення, нову концепцію бачення світу. Як і будь-пророк, Лі Тибинг повинен володіти особливими якостями та здібностями. У роботі американського літературознавця-богослова Р. Томаса на основі аналізу тексту книги "Одкровення Іоанна Богослова" наводяться наступні критерії для пророка:
1. Дар пророцтва є таїнством [18, 82]. Про причини, що спонукали Лі Тибинг стати на шлях, який він обрав, Д. Браун не повідомляє, а лише дає його коротку біографічну довідку:
1. “A descendant of Britain’s Duke of Lancaster” [15, 217]. Це робить його фігуру загадковою.
2. 2. Дар пророцтва викликає у слухача подив, захоплення мовцем [18, 82]. У тексті роману знаходимо цьому підтвердження:
3. “Sophie was surprised. Why would a pagan emperor choose Christianity as the official religion?” [15, 232]; “Sophie’s head was spinning. And all of this relates to the Grail?” [15, 233].
4. Дар пророцтва наділяє носія менторськими здібностями, здібностями навчати, перестерігати [18, 83]. Цим Лі Тибинг володіє досконало. Слід згадати, як він вмовляв Софі Неве: “Teabing already had Sophie locked in his twinkling gaze” [15, 229]; “The Holy Grail, Teabing said, his voice sermonic” [15, 230]; “Not what it is, Teabing whispered. But rather who it is. The Holy Grail is not a thing. It is, in fact … a person” [15, 236].
5. Дар пророцтва припускає, що персона носія повинна бути важливою, виділятися чимось серед інших [18, 83]. Лі Тибинг - історик, спеціаліст окультних та релігієзнавчих наук:“… a religious historian… He’s a former British Royal Historian… He’s written some books on the keystone and the Grail” [15, 216].
6. Дар пророцтва передбачає вміння побачити і розпізнати інших пророків [18, 83]. Лі Тибинг не заперечує існування Ісуса Христа, навпаки, він це підтримує (“…Jesus was viewed by His followers as a mortal prophet, … a great and powerful man, but a man nonetheless. A mortal” [15, 233]), він противник тільки його вчення і перекази Ісусу Христу божественного статусу:“…many aspects of Christianity were debated and voted upon … and, of course, the divinity of Jesus…” [15, 233].
7. Мова пророка відрізняється пишномовність, наявністю літературних оборотів [18, 84]. Лі Тибинг, крім того, що чудовий лектор, вміє красиво говорити; в його мові присутні мовні звороти, метафори:“Of course, I also applied to Harvard as my safety school” [15, 227]; вирази, концентруючи функцію мовної гри: “Remy is Lyonais, Teabing whispered …But he does sauces quite nicely” [15, 228]. Крім цього, Лі Тибинг прекрасно володіє французькою мовою:“He laughed. Vous n`êtes pas Américaine?” [15, 227].
Як бачимо, образ Лі Тибинг надзвичайно багатогранний, проте обсяг статті не дозволяє нам детально зупинятися на ньому. Варіанти інтерпретація образу Лі Тибинг, наведені нами, можуть стати відправною точкою для його подальшого більш глибокого аналізу.
Наступним в тріумвіраті "Науковець - Неспеціаліст - Науковець" є Роберт Ленгдон. Це образ вченого-скептика, який звик ставити все під сумнів. На відміну від Лі Тибинг, Ленгдон не був противником релігії, він виріс у католицькій родині. Він ставив під сумнів лише деякі положення, які, як він вважав, були змінені на догоду батьків-засновників християнства - чоловіків:“…Christian philosophy decided to embezzle the female’s creative power by ignoring biological truth and making a man the Creator. … Woman became the offshoot of Man” [15, 238]. Це пояснюється тим, що Роберт Ленгдон - автор праці присвяченого іконографії поклоніння богиням і концепції святості жіночого начала. В одному Ленгдон і Тибинг сходяться: святий Грааль - це не чаша, однак Ленгдон продовжує відстоювати свою концепцію, концепцію Жінки як першооснови: “The Grail, Langdon said, is a symbolic of the lost goddess” [15, 238].
Ще одним образом роману, що викликають інтерес, є образ фахівця Софі Неве, співробітника шифрувального департаменту поліції. Д. Браун, немов слідуючи концепції Ленгдона про первинність жіночого начала, наділяє Софі Неве високим інтелектом і логічним мисленням: саме Софі, а не Ленгдон, розшифрувала послання Соньє:“This is Fibonacci sequence … one of the most famous mathematical progressions in history” [15, 60]. Крім цього, Софі першим здогадався, що Ленгдон знаходиться під підозрою поліції і попередила його про те, що його хочуть заарештувати:“They tagged you with the GPS because they thought you might run” [15, 66]. Також, згідно Д. Брауну, вона - прямий нащадок Творця, а значить, вона - доказ його ідей, а саме, що "релігія - Брехня".
Однак, як вже говорилося вище, образ Софі Неве можна розглядати як образ людини-неспеціаліста в області релігії, іншими словами - це образ до всього людства, що має слабке уявлення про дійсний стан справ в релігії. Це чітко проявляється в суперечці Ленгдона і Тибинг, свідком якого і є Софі: вся її мова зводиться до питань, вигуків, повним скептицизму з одного боку і подиву з іншого:
“Sophie felt a little chill. “Da Vinci is talking about the Bible?” [15, 231]; “I thought Constantine was a Christian, Sophie said” [15, 232]; Sophie glanced at Langdon, and he gave her a soft nod of concurrence [15, 233].
З наведених прикладів видно, що Софі, а, отже, і людство, знаходиться немов на роздоріжжі - або дотримуватися класичних, традиційних поглядів (їх уособлює вчений-католик Ленгдон), або прийняти інші, радикальні, нові - концепцію Тибинг. Тобто, перед нами концептуальна дихотомія: "Лабіринт" - Вихід з Лабіринту ". Як казав Ю. Лотман - "... кожен лабіринт має на увазі свого Тесея, того, хто" расколдовивает "його таємниці і знаходить шлях до центру ..." [2, 654]. Таким Тесеєм в романі і є Софі. Ленгдон і Тибинг - це символи двох кардинально протилежних навчань і Софі повинна зробити вибір, якому слідувати: "Людина прагне знайти сенс і відчуває фрустрацію або вакуум, якщо його прагнення залишається нереалізованим" [4, 45], говорив В. Франкл.
У цьому випадку образи Софі і Тибинг можна розглядати як алюзії до Фауста і Мефістофеля відповідно. Використання образів Фауста і Мефістофеля отримало широке поширення в літературі, особливо в кінці XX століття [14]. Тибинг-Мефістофель, хоче схилити Софі-Фауста на свою сторону, довівши правильність своєї теорії. Кінець роману схоже з гетевским сценарієм: Мефістофель упустив душу Фауста - Тибинг заарештували і він не зміг закінчити свою справу до кінця.
Тут, однак, слід відзначити той факт, що Тибинг-Мефістофель пропонує Неве-Фауст не мирське щастя, а духовне зростання, немов Змій спокусник пропонує Єві випробувати плід Древа Пізнання. Це спостереження йде в розріз з висновком Г. В. Якушевой про те, що "нова гетевський пара втратила пристрасті до вертикального пошуку: їх енергія спрямована по горизонталі, не претендуючи на освоєння нових висот, думки і дії" [14, 37]. Ми дозволимо собі не погодитися із зазначеним твердженням, зауваживши, що процес еволюції, саморозвитку, самовдосконалення є невід'ємним конституентов людського буття, особливо в сучасне століття науки, в рамках техногенного буття, а без цього людство просто зникне як розумна форма життя, що володіє інтелектом.
Наступну групу образів можна об'єднати під однією назвою "Церква". Як вже було зазначено раніше, Д. Браун в романі не приховує своєї неприязні до церкви і тому наділяє її представників негативними рисами. До цієї групи належать єпископ Арінгароса і Сайлас, фанатично відданий Арінгаросе молодий чоловік.
Образ єпископа Арінгароси - це, на перший погляд, типовий образ ревного католицького священика, голова організації Опус Деї; так він говорить сам про себе:“We are a Catholic Church. We are a congregation of Catholics who have chosen as our priority to follow Catholic doctrine as rigorously as we can in our daily lives” [15, 29]. Однак у романі він з'являється з однією єдиною метою - знищити те Щось, що підриває підвалини християнства і, відповідно становище Церкви як інституту віри. Будучи служителем церкви, Арінгароса повинен нести світло, любов, ненасильство:“Jesus’ message is one of peace … of nonviolence … of love” [15, 31], проте при досягненні своєї мети, Арінгароса забуде про цьому постулаті: він не гребує брати гроші і використовувати з метою вбити ворогів (членів Пріорату Сіону, що зберігають то Щось, що загрожує зруйнувати всю церкву):“Freedom is expensive” [15, 174]. ншими словами, образ єпископа Арінгароси - це чудове підтвердження відомого висловлювання Н. Макіавеллі: "Мета виправдовує засоби". Це образ священика часів Середньовіччя, озброєного "хрестом і мечем". Цей образ ми зустрічаємо також і в давньофранцузька історичному епосі "Пісня про Роланда: це ТУРП-архієпископ, єпископ Реймський:" Загинув Турин за Карла - володаря / мечем своїм і проповіддю славної / служив усе життя він проти сарацинів "[7, 126].
Але, незважаючи на весь зазначений комплекс негативних якостей, в Арінгаросе присутній і позитивна риса - це якесь батьківське почуття, почуття турботи по відношенню до свого учня, Сайлас. Це особливо проявляється в епізоді, коли він прощається з Сайлас: “Aringarosa’s eyes flickered and he returned for a moment, his gaze locating Silas. My child…” [15, 417].
Повною протилежністю розважливого і прагматичного єпископа є Сайлас. У міру розгортання сюжету, Д. Браун розповідає історію Сайласа - блукач з дитинства, з душевною травмою, він знайшов притулок у єпископа Арінгароси, який і зробив його справжнім поборником цінностей церкви, справжнім "воїном Христа":“Those who threaten God with force will be met with force, immovable and steadfast” [15, 31]. Автор не зря делает его альбиносом, “the albino” [15, 31], це, свого роду, символ чистоти; Сайлас - немов білий, чистий аркуш паперу, на якому Арінгароса накреслив вчення про віру, але на догоду власним цілям - готовність захистити віру будь-якими засобами.
Таким і постає перед нами Сайлас. Він щиро вірить у все те, чому його вчив Арінгароса. Він катує себе самобичуванням, його білосніжна шкіра, його вигляд, роблять його ангелом, який, страждаючи за людей, несе їм світло. Однак, це образ не ангела-місіонера, а ангела-воїна:
“For two millennia, Christian soldiers had defended their faith against those who tried to displace it. Tonight Sials had been called to battle” [15, 31].
Продовжуючи інтерпретацію образу Сайласа в теологічної проекції, відзначимо, що набуття Сайлас "віри в Христа" можна порівняти зі "становленням заблуканої вівці на шлях праведника". Не випадково єпископ Арінгароса дає йому прочитати з книги Діяння Апостолів: "Раптом від чудесно-події землетрусу темниця похитнулася в своїй основі, двері все самі собою відчинилися, і кайдани в'язнів ослабли" [15, 58] - а, як випливає з роману, в Сайлас втік з в'язниці саме в результаті землетрусу. Таким чином, з когнітивної точки зору, "втеча" Сайласа являє собою концептуальну метафору "порятунок", а в рамках релігійного дискурсу - "перехід від Темряви до Світла". Цим Арінгароса намагався продемонструвати Сайлас "силу Проведення", тим самим, змусити вірити всьому, що говорить Арінгароса (Церква - представник Всевишнього на землі), а, отже, і коритися йому беззаперечно (про це мова піде нижче).
Але є й інша сторона Сайласа: він не може знайти себе в цьому світі, він, як справедливо називає його Д. Браун - це примара ("gost" [15, 55]). Це є другою інтерпретацією його як альбіноса - привид, бродить по землі, не може знайти спокою, він шукає його і ніколи не знайде:“And he felt like a gost … transparent … floating from seaport to seaport” [15, 55]. Сайлас залежний від єпископа, оскільки саме Арінгароса дав йому це ім'я: “The ghost nodded blankly. Silas. He had been given flesh. My name is Silas” [15, 58]. Іншими словами - Сайлас був створений Арінгароса. Це, в свою чергу, є прямою алюзією до створення людини Богом: "І рече Бог: Створімо людину за образом нашим і за подобою" [1].
Сайлас уособлює собою чистоту і невинність Природи, зіпсованої антропогенною діяльністю. Це - неприборкана сила, спрямована, з одного боку, в бік добра, але при цьому руйнує все на своєму шляху. Сайлас також є прикладом для висловлення Н. Макіавеллі, проте з невеликим додаванням - "мета виправдовує засоби, навіть якщо доводиться йти по трупах". Сайлас продемонстрував це буквально, убивши чотирьох служителів Пріорату Сіону.
У романі присутній ще один образ, що заслуговує аналізу. Це інспектор поліції Безу Фаш. Впевнений у собі, міцної статури, напористий, Фаш уособлює собою закон - суворий і сліпий (про сліпоту мова піде пізніше):
“The man was strtocky and dark, almost Neandertal, dressed in a dark double-breased suit … to cover his wide shoulders. He advanced on squat, powerful authority on squat, powerful legs” [15, 19]. Фаш - професіонал своєї справи, доводить все і завжди до кінця, його наполегливість і наполегливість були ідеалом для його підлеглих:“Fache will do what no one else dares” [15, 47].
Крім зазначених професійних, Фаш володіє і особистісними, кілька негативними якостями. На відміну від Ленгдона, прихильника жіночого начала, Фаш уособлює собою чоловічу силу, зарозумілу і горду, що не терплять конкуренції, особливо, особливо з боку жінки: Фаш француз, представник маскулінної культури: “Women not only lacked the physically necessary for the police work, but their mere presence posed a dangerous distraction to the men in the field” [15, 49].
Гендерний шовінізм - не єдиний недолік Фаша. Його наполегливість і напористість переростає в сліпе прагнення досягти мети. Ця риса символізує крайність, перегин в будь-якій справі: “Fache might simply be overzealous to make the arrest” [15, 340]; “Fache needs this arrest desperately” [15, 71]. У цьому випадку образ Фаша архетіпічен, оскільки образ впертого і прямого поліцейського широко використовувався письменниками і до Д. Брауна (наприклад, інспектор Лестрейд у сера Артура Конан Дойла).
Образ інспектора Фаша можна також віднести до згаданої вище групі образів "Церква". Фаш надмірно релігійний - про це говорить значок на його одязі:
“The symbol was crux gemata – a cross bearing thirteen gems – a Christian ideogram for Christ and His twelve apostels” [15, 25], означає, що Фаш є членом організації Опус Деї. Крім цього, він підтримує таємний зв'язок з самим єпископом Арінгароса: “…It was Bishop Aringarosa… Fache sat up…” [15, 351]. Це дозволяє нам інтерпретувати образ Фаша як образ таємного воїна церкви, її шпигуна в світському світі. Його наполегливі у поєднанні з релігійністю роблять його ще більш небезпечним.
Така комбінація - віра і завзятість - теж є архетипом воїна християнства - хрестоносця, проте, на відміну від Сайласа - не сліпого фанатика, а здатного оцінити ситуацію і навіть заперечити єпископа - представнику Церкви; Фаш вшановує церква, але не підкоряється їй:
“Bishop, considering your situation, I recommend you not to test my patience today” [15, 351].
«Код» роману
Проведене нами дослідження роману "Код Да Вінчі" показало, що не тільки самі персонажі представляють інтерес з точки зору герменевтики, а й їхні імена; це так звані "говорять імена". Наприклад, професор Лі Тибинг: його ім'я Лі (англ. Leigh) - ім'я як жіноче, так і чоловіче. Це можна інтерпретувати так: двоїста природа імені екстраполюється і на його носія - професор Тибинг, учений, який присвятив все життя розвінчання лже-ідей церкви - він же і якийсь Учитель, який бажає за допомогою єпископа Арінгароса роздобути наріжний камінь ("the keystone").
Існує й інша версія декодування його імені: двоїста природа імені - пряма алюзія до картини Да Вінчі "Мона Ліза", в якій поєднуються як жіноче, так і чоловіче начало. Ми знаємо, що Тибинг за основу своєї теорії бере зашифровані послання в картині да Вінчі "Мона Ліза". Така ситуація, на нашу спостереженню, є архетипом в літературі фантастики, де винахід поглинає свого винахідника.
Іншим персонажем з ім'ям є Софі Неве. Буквально на французькій мові Софі Неве (Sophie Neuve) означає - "нова мудрість". За сюжетом, Софі - гіпотетично пряма спадкоємиця Христа, а значить - носій його вчення, а, отже - і мудрості (Sophie). Neuve - "нова" - говорить про те, що Софі повинна принести в світ Правду, правду про Христа, тобто - Щось нове. Це знову образ усього людства, яке в силу нових відомостей і навчань повинно прийняти щось нове, піднятися на наступну сходинку у своїй еволюції.
Ще одним персонажем з ім'ям в романі є Фаш. Фаш (fâché) по-французьки - "сердитий, розлючений, розсерджений; незадоволений". Таким і постає він перед нами:“Mr. Langdon, said Fache abruptly” [15, 37]. Кормі цього, його підлеглі називають його "бик" - the Bull [15, 19] - а бик символізує собою лють, лютість.
Наступним аспектом герменевтичного аналізу є мікро-рівень. Це аналіз стилістичних засобів створення і відтворення когезійного структури тексту.
Перше, на що падає увагу - простий, лаконічний і доступний для розуміння стиль автора. За характером він нагадує науково-популярний, що є в даному контексті прикладом подвійного кодування - орієнтація, як на вишуканого читача, так і середньостатистичного, тобто масового.
Принцип подвійного кодування виявляється безпосередньо, коли мова заходить про артефакти, положеннях релігії, символіки та інших наук. Вдала експлікація і довідкова інформація не перевантажує текст, доносячи прецизійну інформацію автора читачеві. Тут доречно навести слова філософа М. М. Субботіна про те, що "Чим більше свідомість овнешнено, тим більшою мірою воно володіє самостійним життям, тим більше воно може виявлятися як джерело й імпульс для нових процесів смислопорожденія" [11, 44]. Вся додаткова і довідкова інформація, наведена у романі, відрізняється автосемантічностью, незалежністю від рамок регістра, тобто ситуативного контексту. Крім цього, як справедливо зауважив М. М. Суботін, дані уривки породжують нові смисли, апелюючи до гносис реципієнта тексту.
Мова роману відрізняється контрастністю: паралельно функціонують книжково-письмовий і розмовний стилі. Це особливо проявляється в таких регістрах як діалог, дискусія, бесіда. Відразу ж відзначимо роль діалогів, монологів і "роздумів вголос": фактично саме на них грунтується весь роман - саме в них розкривається задум автора і головна думка роману. Що стосується всіляких елементів оповідання - описи пейзажів, згадки географічних місць, пам'ятників і т.д. - Вони використовуються в якості сполучних конституентов, тобто, є елементами когезійного структури роману.
Гумор у романі, тобто одиниці, концентруючи лудіческую функцію, зрозумілий масовому читачеві, властивий звичайним життєвим ситуаціям:
“He turned and gazed tiredly into the full-length mirror across the room. The man staring back at him was a stranger – tousled and weary. You need a vacation, Robert” [15, 8]; “Sophie took out their newly purchased train tickets and tore them up. Langdon signed. Seventy dollars well spent” [15, 153]. У першому прикладі гумористичний ефект досягається таким явищем як "думки вголос" – You need a vacation, Robert; у другому прикладі - за допомогою антитези:signed – well spent. Це дискурс звичайного середньостатистичного людини, тому ідея, закладена автором, буде з легкістю декодована читачем.
Крім цього, відрізняється і мова персонажів, він має соціально-зумовлену причину: мова комісара Фаша відрізняється від промови професорів Ленгдона і Тибинг, Сайлас оперує лексиконом канонічних текстів і т.д.
Не можна не звернути увагу і на ще одну деталь. Роман "Код Да Вінчі" рясніє французькими вкрапленнями. Це робиться для того, щоб надати розповіді місцевий колорит. На перший погляд, це не новина, оскільки письменники дуже часто вдаються до цього стилістичному прийому. Особливість Д. Брауна полягає в тому, що він, вживаючи в романі французьку лексичну або фразеологічну одиницю, дає відразу ж її переклад на англійську мову:“We call him le Taureau. – You call your captain the Bull?” [15, 19]; “Une plaisanterie numérique? – A numeric joke?” [15, 60]. Цим прийомом Д. Браун досягає одночасно дві цілі: адаптуючи текст під масового читача, він паралельно дає можливість вишуканого читачеві отримати естетичне задоволення.
Висновки
Таким чином, підбиваючи підсумки нашого дослідження відзначимо, що роман Д. Брауна "Код Да Вінчі" представляє великий інтерес для літературознавства. Даний роман рясніє алюзіями, символами, це - роман-метафора. Цікавою є манера оповіді - автор, начебто, водить читача по заздалегідь прокладених шляхах, проте остаточне рішення залишається все-таки за читачем, що говорить про те, що автор не розглядає концепцію бачення світу, представлену ним, як інваріант.
Метою даного дослідження був Мовностилістичний аналіз роману. Ми запропонували своє трактування та інтерпретацію образів а також систему концептів. Поряд з архетипічними образами і концептами, автор виставляє власні, закладаючи в них свою, авторську картину світу. Автор широко використовує такий прийом, як промовисті імена, тим самим створюючи ще більший ефект лабіринту.
Аналізуючи систему образів роману, ми виділили одну важливу закономірність: в образах практично всіх персонажів присутні риси і елементи, пов'язані з релігійним дискурсом або біблійними мотивами. Це суперечить логіці, тому що Д. Браун не приховує свого негативного ставлення до релігії та церкви. Ми вбачаємо в цьому якийсь авторський прийом, метою якого - заплутати читача, посіяти в ньому зерна сумніву щодо вже відомих відомостей, наведених автором роману. Складна методика побудови системи образів є ще одним аргументом на користь того, що роман Д. Брауна "Код Да Вінчі" є далеко не літературою масового читача, а саме літературою для високоінтелектуальної вишуканої аудиторії.
Слід також зазначити, що в даному дослідженні ми спробували спростувати усталену думку про те, що аналізований нами роман - лише комерційний бестселер, розрахований на широкі маси. Роман має велике значення з точки зору пізнавальної функції - величезна кількість фонової інформації, всіляких відомостей допоможуть розширити кругозір читача будь-якого рівня. Таким чином, вважати роман "Код Да Вінчі" всього лише комерційним проектом невірно.
Ми не стверджуємо, що дана робота є єдино правильним варіантом інтерпретації, оскільки, виходячи з концепції відкритого твору, кількість інтерпретацій може бути нескінченно великою. Аналіз, проведений нами, може стати відправною точкою для подальших досліджень в області лінгвопоетики, стилістики і т.д., оскільки літературний твір, як і текст взагалі - це застиглий епізод буття.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Блаженный Августин. О книге Бытия, буквально. Книга неоконченная // http://pravosludm.narod.ru/lib/augustin/genesis/part0-16.htm
2. Лотман Ю. Выход из лабиринта // Эко У. Имя розы. – М., 1998. – С. 650 – 669
3. Лотман Ю. Текст у тексті // Антологія світової літературо-критичної думки ХХ ст. / За ред. Марії Зубрицької. 2-е вид., доповнене. – Львів: Літопис, 2001. – С. 579 – 595
4. Новиков А. И. Текст, смысл и проблемная ситуация // Вопросы филологии. – 1999. – №3. – С. 43 – 48
5. Откровение святого Иоанна Богослова // Библия с гравюрами Густава Доре // http://www.bibliadore.com/txt/vnz/27new.htm
6. Первое соборное послание святого апостола Иоанна Богослова // Библия с гравюрами Густава Доре // http://www.bibliadore.com/txt/vnz/9new.htm
7. Песнь о Роланде: Перевод со старофранцузского. М.: Государственное издательство художественной литературы, 1958. – 270 с.
8. Пиз А., Гарнер А. Язык разговора. – М.: Эксмо, 2006 //
http://lib.aldebaran.ru/author/piz_allan/piz_allan_yazyk_razgovora/piz_allan_yazyk_razgovora__0.html
9. Потебня О. Думка й мова (фрагменти) // Антологія світової літературо-критичної думки ХХ ст. / За ред. Марії Зубрицької. 2-е вид., доповнене. – Львів: Літопис, 2001. – С. 34 – 52
10. Приходько А. Н. Языковое картинирование мира в паттерне “концептосфера” – “концептополе” – “концептосистема” // Нова філологія. Збірник наукових праць. – Запоріжя: ЗНУ, 2005. – № 1(21). – С. 94 – 104
11. Субботин М. М. Теория и практика нелинейного письма (взгляд сквозь призму грамматологии Ж. Деррида) // Вопросы философии. – 1993. – №3. – С. 36 – 45
12. Швейцер А. Д. К проблеме социальной дифференциации языка // Вопросы языкознания. – М., 1982 – № 5. – С. 39 – 48
13. Фоменко. Ю. В. Человек, слово, контекст // Концепция человека в современной философской и психологической мысли. – Новосибирск, 2001. – С. 164 – 168
14. Якушева Г. В. Трансформация образов Фауста и Мефистофеля в литературе ХХ века // Известия АН. Серия литературы и языка, 1998, Т. 57. – №4. – С. 30 – 38
15. Brown D. The Da Vinci Code. A novel. Doubleplay, a division of Random House, Inc.: NY. 2003 – 454 p.
16. Henry J. The Da Vinci Code: Resonating Postmodernity // Contemporary Novel Review. – 2005. – September 13 // http://www.ywamconnect.com/servlets/DocumentDownloadHandler/175711/31412/48918/DaVinci%20Code.pdf#search='The%20Da%20Vinci%20Code%3A%20Resonating%20Postmodernity'
17. Kukharenko V.A. A book of practice in stylistics. 2nd rev. and suppl. ed. A manual for students of foreign languages departments of higher educational institutions. Vinnytsia: Nova Knyga, 2000. – 160 p. – engl.
18. Thomas R. L. Literary genre and hermeneutics of the Apocalypse // The Master's Seminary Journal. – 1991. – Vol 2, № 2. – P. 79 – 92
СКАЧАТЬ
|
Автор: Карпа | Просмотров: 572 | Рейтинг: 0.0/ 0 |
Подобные работы:
|
|
|