| Предмет |
|
 |
|
Архивоведение
[5]
курсовые по архивоведению, дипломы по архивоведению, контрольные по архивоведению
|
|
Анатомия и биология
[102]
курсовые по анатомии и биологии, дипломы по анатомии и биологии, контрольные по анатомии и биологии
|
|
Английский язык
[50]
курсовые по английскому, дипломы по английскому, контрольные по английскому
|
|
Аудит
[184]
курсовые по аудиту, дипломы по аудиту, контрольные по аудиту
|
|
Банковское дело
[170]
курсовые по банковскому делу, дипломы по банковскому делу, контрольные по банковскому делу
|
|
Бухгалтерский учет
[814]
курсовые по бухгалтерскому учету, дипломы по бухгалтерскому учету, контрольные по бухгалтерскому учету
|
|
БЖД
[50]
курсовые по БЖД, дипломы по БЖД, контрольные по БЖД
|
|
ВЭД
[43]
рефераты по ВЭД, курсовые по ВЭД, дипломы по ВЭД
|
|
Биотехнология
[1]
курсовые по биотехнологии, дипломы по биотехнологии, контрольные по биотехнологии
|
|
Ветеринария
[0]
курсовые по ветеринарии, дипломы по ветеринарии, контрольные по ветеринарии
|
|
Геодезия
[14]
курсовые по геодезии, дипломы по геодезии, контрольные по геодезии
|
|
Городской транспорт
[5]
курсовые по городскому транспорту, дипломы по городскому транспорту, контрольные по городскому транспорту
|
|
Государственная служба
[36]
курсовые по государственной службе, дипломы по государственной службе, контрольные по государственной службе
|
|
Деловодство
[18]
курсовые по деловодству, дипломы по деловодству, контрольные по деловодству
|
|
Деньги и кредит
[82]
курсовые по деньги и кредит, дипломы по деньги и кредит, контрольные по деньги и кредит
|
|
Деревообработка
[1]
курсовые по деревообработке, дипломы по деревообработке, контрольные по деревообработке
|
|
Демография
[2]
курсовые по демографии, дипломы по демографии, контрольные по демографии
|
|
Детали машин и механизмов
[7]
курсовые по деталям и механизмам, дипломы по деталям и механизмам, контрольные по деталям и механизмам
|
|
Дипломатия
[13]
курсовые по дипломатии, дипломы по дипломатии, контрольные по дипломатии
|
|
Документоведение
[95]
курсовые по документоведению, дипломы по документоведению, контрольные по документоведению
|
|
ДУМ
[1]
курсовые по ДУМу, дипломы по ДУМу, контрольные по ДУМу
|
|
Зарубежная литература
[40]
курсовые по зарубежной литературе, дипломы по зарубежной литературе, контрольные по зарубежной литературе
|
|
Зоотехния
[1]
курсовые по зоотехнии, дипломы по зоотехнии, контрольные по зоотехнии
|
|
Журналистика, СМИ
[13]
курсовые по журналистике, дипломы по журналистике, контрольные по журналистике
|
|
Инвестирование
[39]
курсовые по инвестированию, дипломы по зарубежной инвестированию, контрольные по инвестированию
|
|
Инженерная механика
[3]
курсовые по инженерной механике, дипломы по инженерной механике, контрольные по инженерной механике
|
|
Информатика
[87]
курсовые по информатике, дипломы по информатике, контрольные по информатике
|
|
История
[89]
курсовые по истории, дипломы по истории, контрольные по истории
|
|
История Украины
[103]
курсовые по истории Украины, дипломы по истории Украины, контрольные по истории Украины
|
|
Контроль и ревизия
[56]
курсовые по ревизии и контролю, дипломы по ревизии и контролю, контрольные по ревизии и контролю
|
|
Культурология
[73]
курсовые по культурологии, дипломы по культурологии, контрольные по культурологии
|
|
Латынь
[3]
курсовые по латыни, дипломы по латыни, контрольные по латыни
|
|
Лексикология
[6]
курсовые по лексикологии, дипломы по лексикологии, контрольные по лексикологии
|
|
Лингвистика
[22]
курсовые по лингвистике, дипломы по лингвистике, контрольные по лингвистике
|
|
Логика
[13]
курсовые по логике, дипломы по логике, контрольные по логике
|
|
Логистика
[28]
курсовые по логистике, дипломы по логистике, контрольные по логистике
|
|
Макроэкономика
[65]
курсовые по макроэкономике, дипломы по макроэкономике, контрольные по макроэкономике
|
|
Маркетинг
[240]
курсовые по маркетингу, дипломы по маркетингу, контрольные по маркетингу
|
|
Математика (ВМ)
[26]
курсовые по высшей математике, дипломы по высшей математике, контрольные по высшей математике
|
|
Международные отношения
[93]
курсовые по международным отношениям, дипломы по международным отношениям, контрольные по международным отношениям
|
|
Механика грунтов
[0]
курсовые по механике грунтов, дипломы по механике грунтов, контрольные по механике грунтов
|
|
Менеджмент
[464]
курсовые по менеджменту, дипломы по менеджменту, контрольные по менеджменту
|
|
Металлические конструкции
[6]
курсовые по металлическим конструкциям, дипломы по металлическим конструкциям, контрольные по металлическим конструкциям
|
|
Метрология
[2]
курсовые по метрологии, дипломы по метрологии, контрольные по метрологии
|
|
Микробиология
[1]
курсовые по микробиологии, дипломы по микробиологии, контрольные по микробиологии
|
|
Микроэкономика
[113]
курсовые по микроэкономике, дипломы по микроэкономике, контрольные по микроэкономике
|
|
Налоговая система
[102]
курсовые по налоговой системе, дипломы по налоговой системе, контрольные по налоговой системе
|
|
Организация и управление ресторанным бизнесом
[26]
курсовые по ресторанному бизнесу, дипломы по ресторанному бизнесу, контрольные по ресторанному бизнесу
|
|
Организация труда
[17]
курсовые по организации труда, дипломы по организации труда, контрольные по организации труда
|
|
Охрана труда
[24]
курсовые по охране труда, дипломы по охране труда, контрольные по охране труда
|
|
Педагогика
[398]
курсовые по педагогике, дипломы по педагогике, контрольные по педагогике
|
|
Полиграфия
[4]
курсовые по полиграфии, дипломы по полиграфии, контрольные по полиграфии
|
|
Политология
[126]
курсовые по политологии, дипломы по политологии, контрольные по политологии
|
|
Политэкономия
[21]
курсовые по политэкономии, дипломы по политэкономии, контрольные по политэкономии
|
|
Право
[2636]
курсовые по праву, дипломы по праву, контрольные по праву
|
|
Психология
[417]
курсовые по психологии, дипломы по психологии, контрольные по психологии
|
|
Проектирование
[10]
курсовые по проектированию, дипломы по проектированию, контрольные по проектированию
|
|
Религия
[17]
курсовые по религии, дипломы по религии, контрольные по религии
|
|
РПС
[31]
курсовые по размещению продуктивных сил, дипломы по размещению продуктивных сил, контрольные по размещению продуктивных сил
|
|
Статистика
[237]
курсовые по статистике, дипломы по статистике, контрольные по статистике
|
|
Стоматология
[2]
курсовые по стоматологии, дипломы по стоматологии, контрольные по стоматологии
|
|
Страхование
[47]
курсовые по страхованию, дипломы по страхованию, контрольные по страхованию
|
|
Социология
[229]
курсовые по социологии, дипломы по социологии, контрольные по социологии
|
|
Теория вероятности
[8]
курсовые по теории вероятности, дипломы по теории вероятности, контрольные по теории вероятности
|
|
Технология приготовления пищи
[108]
курсовые по технологии приготовления пищи, дипломы по технологии приготовления пищи, контрольные по технологии приготовления пищи
|
|
Товароведение
[48]
курсовые по товароведению, дипломы по товароведению, контрольные по товароведению
|
|
ТО и ремонт автомобилей
[10]
курсовые по ТО и ремонту автомобилей, дипломы по ТО и ремонту автомобилей, контрольные по ТО и ремонту автомобилей
|
|
Туризм
[146]
курсовые по туризму, дипломы по туризму, контрольные по туризму
|
|
Украинская литература
[28]
курсовые по украинской литературе, дипломы по украинской литературе, контрольные по украинской литературе
|
|
Украинский язык
[46]
курсовые по украинскому языку, дипломы по украинскому языку, контрольные по украинскому языку
|
|
Управление персоналом
[56]
курсовые по управлению персоналом, дипломы по управлению персоналом, контрольные по управлению персоналом
|
|
Управление проектами
[7]
курсовые по управлению проектами, дипломы по управлению проектами, контрольные по управлению проектами
|
|
Управленческий учет
[69]
курсовые по управленческому учету, дипломы по управленческому учету, контрольные по управленческому учету
|
|
Физвоспитание
[43]
курсовые по физвоспитанию, дипломы по физвоспитанию, контрольные по физвоспитанию
|
|
Физика
[11]
курсовые по физике, дипломы по физике, контрольные по физике
|
|
Филология
[67]
курсовые по филологии, дипломы по филологии, контрольные по филологии
|
|
Философия
[71]
курсовые по философии, дипломы по философии, контрольные по философии
|
|
Финансы
[720]
курсовые по финансам, дипломы по финансам, контрольные по финансам
|
|
Химия
[10]
курсовые по химии, дипломы по химии, контрольные по химии
|
|
Ценообразование
[11]
курсовые по ценообразованию, дипломы по ценообразованию, контрольные по ценообразованию
|
|
Экология
[48]
курсовые по экологии, дипломы по экологии, контрольные по экологии
|
|
Эконометрия
[12]
курсовые по эконометрии, дипломы по эконометрии, контрольные по эконометрии
|
|
Экономика
[894]
курсовые по экономике, дипломы по экономике, контрольные по экономике
|
|
Экономика предприятий
[713]
курсовые по экономике предприятий, дипломы по экономике предприятий, контрольные по экономике предприятий
|
|
Этика и эстетика
[28]
курсовые по этике и эстетике, дипломы по этике и эстетике, контрольные по этике и эстетике
|
|
Энергетика
[0]
курсовые по энергетике, дипломы по энергетике, контрольные по энергетике
|
|
Детали машин и основы конструирования
[4]
курсовые по деталям машин и основам конструированию, дипломы по деталям машин и основам конструированию, контрольные по деталям машин и основам конструированию
|
|
Дендрологія
[0]
|
|
Дендропроектування
[0]
|
|
Газони та луківництво
[0]
|
|
Декоративне садівництво
[0]
|
|
Тепличне господарство
[0]
|
|
Ландшафтна архітектура
[0]
|
|
Лісопаркове господарство
[0]
|
|
Методологія
[5]
|
|
Паркознавство
[0]
|
| |
|
Становлення та розвиток мікроекономіки як науки
|
| 24.05.2014, 14:43 |
Вступ
Метою роботи є дослідження мікроекономіки як складової теоретичної економіки, зокрема її предмету та методології.
Актуальність теми дослідження. У другій половині XIX ст. після завершується становлення економіки з переважно ринковим механізмом її регулювання, особливо актуальним стає дослідження практичних питань, що спричинило зміщення аспектів із з'ясування загальних принципів політичної економії на аналіз проблем господарської практики. Якісний аналіз, як правило, витісняється кількісним.
Як самостійний розділ економічної теорії Мікроекономіка сформувалася в кінці XIX — на початку XX ст. Однак її становлення пройшло довгий шлях еволюційного розвитку. Засади мікроекономічного аналізу виявляються ще в класичній політичній економії. Так, використовуючи подвійну методологію економічного аналізу, А. Сміт досліджує зовнішні форми прояву економічних явищ, визначає функціональну залежність багатьох величин і тим самим закладає основи функціонального аналізу. У період пізнього класицизму багато економістів, застосовуючи цей метод, часто робили фундаментальні відкриття в мікроекономіці.[1, с. 211]
Об’єктомвивчення мікроекономіки є поведінка мікроекономічних суб’єктів, тобто процес розробки, прийняття і реалізації рішень від¬носно вибору і використання обмежених ресурсів з метою одержання якомога більшої вигоди.
Досліджуючи поведінку мікроекономічних суб’єктів, вчені узагальнюють принципи вибору товарів споживачем, виводять правила використання ресурсів фірмою, вивчають чинники, що впливають на ціни, обсягу купівлі та продажу товарів, найму робочої сили, з’ясовують сильні та слабкі сторони ринкового механізму, відстежують можливості та наслідки його регулювання з боку держави. [2, с. 13]
Предмет мікроекономіки. Мікроекономіка вивчає поведінку індивідуальних господарських суб’єктів в різних ринкових структурах.
Індивідуальний економічний суб’єкт– це неподільний, первинний еле-мент господарської системи, який самостійно здійснює певні економічні функції. Суб’єкти ринкової економіки численні – це покупці та продавці, споживачі та виробники, наймані робітники, підприємці, інвестори тощо.
Метою мікроекономіки є аналіз ринкових процесів, механізм взаємодії між суб’єктами, в залежності від мети, яка стоїть перед ними і обмежень, що діють на ринку на даний момент часу.
Методологічні основи базуються на діалектичному підході до явищ, системному аналізі, методах дедукції, індукції, абстракції, моделюванні, економіко – математичних, графоаналітичних та інших методах. Найважливіші методи мікроекономіки:
- Метод абстракції ( побудова мікроекономічних моделей)
- Граничний аналіз (маржиналізм)
Розділ 1 Мікроекономіка як складова економічної теорії
1.1 Предмет мікроекономіки
Мікроекономіка вивчає взаємодію окремих економічних суб`єктів та досліджує механізм функціонування конкретних ринків.
Мікроекономіка розкриває основні закономірності функціонування ринкової економіки на рівні товаровиробника та споживача і показує механізм прийняття рішень господарюючим суб`єктами, які прагнуть досягти максимального задоволення потреб в умовах використання обмежених ресурсів.
До основних суб`єктівмікроекономіки належать:
1)Домогосподарства. Це група людей, які об`єднують свої доходи, мають спільну власність та разом приймають економічні рішення. Найхарактернішим прикладом домогосподарства є сім`я. Роль домогосподарства в мікроекономіці може виконувати також окрема людина, яка самостійно формує та використовує свої доходи, не вступаючи у будь-які об`єднання з іншими громадянами. Роль домогосподарств у мікроекономічній системі подвійна. З одного боку, вони є споживачами кінцевих товарів та носіями кінцевих потреб. Власне заради задоволення цих потреб і функціонує економічна система. Тому на ринку кінцевих товарів домогосподарства виступають на боці попиту як покупці. З іншого боку, домогосподарства – це власники ресурсів, які вони постачають для виробничих цілей. Тому на ринку ресурсів домогосподарства перетворюються на продавців, формують пропозицію;
2)Підприємства (фірми). До них належать будь-які господарюючі суб`єкти, що займаються виробничим споживанням ресурсів та виробляють товари чи послуги заради отримання прибутку. Слід звернути увагу, що поняття “підприємство” у мікроекономіці значно ширше, ніж це визначено у законодавстві, зокрема у Законі України “Про підприємства”. Якщо для законодавства важливо, щоб підприємство було обов`язково юридичною особою, пройшло державну реєстрацію тощо, то для дослідника мікроекономічних проблем усе це не має значення. Головне, щоб підприємство самостійно приймало рішення про випуск продукції, придбання ресурсів, ціни та ринки збуту і, вибираючи альтернативні варіанти, керувалося метою максимізації прибутку;
3)Держава. У мікроекономіці розглядається як сукупність органів влади, що є координатором економічного життя. Дослідник мікросистеми абстрагується від того, що держава – власник значної кількості підприємств, організовує виробництво товарів громадського користування тощо. Найсуттєвішим для нього є її координаційна роль.
Об’єктом мікроекономіки вивчення мікроекономіки є поведінка мікроекономічних суб’єктів, тобто процес розробки, прийняття і реалізації рішень відносно вибору і використання ресурсів з метою одержання самої більшої вигоди. [3, с. 6]
Досить часто в наш час економіку визначають як суспільну науку, що вивчаєвибори, які роблять люди, використовуючи різні ресурси для задоволення своїх потреб табажань. Економічні вибори здійснюються скрізь: у фірмах та на підприємствах привиробництві тієї чи іншої продукції або послуг, в державних установах, що приймаютьполітичні та соціальні рішення, у безприбуткових організаціях (церкви, благодійні фондитощо). Тобто, економічна наука вивчає поведінку людей і допомагає пояснити, як і чомуприймаються різноманітні економічні рішення в суспільстві.
Частина економічної теорії, де вивчаються вибори, які здійснюються малими економічними одиницями та наслідки цих виборів, називається мікроекономікою. Іншими словами, мікроекономіка – це галузь економічної науки, яка досліджує діяльність окремих осіб, споживачів, виробників, які, взаємодіючи, формують ціни, за якими продаються товари і послуги. Тому мікроекономіку ще називають теорією цін.
Як економічна наука мікроекономіка шукає відповіді на основні запитання, що постають перед будь-якою економічною системою. Це насамперед запитання “що виробляти?”. У виробника завжди є можливість альтернативного виробництва. Для вибору прийнятного варіанта виробництва треба пізнати потреби споживача, задоволення яких є кінцевою метою будь-якого виробництва. Тому однією з ключових проблем мікроекономіки є вивчення мотивів поведінки споживачів, теорія споживацького вибору.
Інше запитання, на яке намагається відповісти мікроекономіка, – “як виробляти?”. Виробник має вирішити, які ресурси та в якій кількості залучати до виробничого процесу. Досліджуючи теорію виробництва, мікроекономіка допомагає з’ясувати механізмрозподілу ресурсів між підприємствами та галузями виробництва.
Не залишається поза увагою мікроекономіки і запитання “кому і які результатипринесе виробництво?”. Це пов’язане з вивченням доходів та їх розподілом на поточне таперспективне споживання.
Пошук відповіді на переліченні запитання дає змогу мікроекономіці реалізувати свої функції.
Економіка поділяється на два головних розділи: мікроекономіку і макроекономіку.
Мікроекономіка (префікс “мікро”- у перекладі з грецької мови означає “малий”, проте більшість з економічних одиниць “малі” лише порівняно з економікою в цілому. Наприклад, щорічний обсяг збуту “ДженералМоторз”, “Ай-Бі-Ем” перевищує національний валовий продукт багатьох країн світу) – вивчає поведінку окремих економічних одиниць. Ці одиниці включають споживачів, інвесторів, працівників, землевласників, окремі компанії – по суті, будь-яку особу чи організацію, що відіграє певну роль у функціонуванні нашої економіки.
Мікроекономіка пояснює те, як і чому вищевказані одиниці, приймають економічні рішення. Наприклад, як споживачі приймають рішення про покупку і як зміни в цінах і доходах впливають на їх вибір, як фірми приймають рішення, скільки працівників найняти, як робітники вирішують, де працювати і який обсяг роботи виконувати.
Ще один важливий об’єкт вивчення мікроекономіки – це відстеження, як внаслідок взаємодії первинних економічних одиниць формуються більші підрозділи – ринки і галузі промисловості. Мікроекономіка допомагає нам зрозуміти, наприклад, чому американська автомобільна промисловість розвивалася саме таким шляхом, як виробники й споживачі взаємодіють на ринку автомобілів, як визначається ціна на автомобіль, які кошти вкладають автомобільні компанії у нові заводи і скільки легкових автомобілів випускається щороку. Вивчаючи поведінку і взаємодію окремих фірм і споживачів, мікроекономіка з’ясовує те, як функціонують і розвиваються галузі промисловості й ринки, чому вони відрізняються, і як впливають на них політика уряду й загальні економічні умови.
1.2 Етапи становлення мікроекономіки
Мікроекономіка – це розділ економічної теорії, який вивчає діяльність окремих економічних суб’єктів.
Як самостійний розділ економічної теорії мікроекономіка сформувалась в кінці ХІХ - на початку ХХ ст. Засади мікроекономічного аналізу виявляються ще в класичній політичній економії. Так, А.Сміт досліджує зовнішні форми прояву економічних яви, визначає функціональну залежність багатьох величин і тим самим закладає основи функціонального аналізу.
Основоположниками мікроекономіки вважаються вчені Т. Мальтус і Ж.-Б. Сей. Закон спадної дохідності Мальтуса та теорія трьох факторів виробництва Сея досі використовуються в мікроекономічному аналізі.
Мікроекономічний аналіз має такі етапи еволюційного розвитку:
І етап. (1845-1890). Закладаються основи мікроекономіки, формуються основні методологічні принципи дослідження. Представниками етапу є:
1. Г. Госсен, який вперше використав психологічний фактор аналізу економічної поведінки суб’єктів і сформулював закони насичення потреб людини.
2. Австрійська школа (К. Менгер, Ф. Візер), представники якої збагатили економічну науку відкриттям принципу граничної корисності й запропонували кількісний (кардиналістський) підхід до її визначення.
3. Дж. Б. Кларк, представник американської школи, який порушив питання про необхідність визначення граничної корисності не лише щодо предметів споживання, а й факторів виробництва, тим самим модифікував теорію граничної корисності у теорію граничної продуктивності факторів виробництва.
ІІ етап (1890-1933). Мікроекономік виділяється в окрему галузь економічних досліджень на основі систематизації і узагальнення ідей пізньої класики, австрійської і американської шкіл. Після опублікування роботи А Маршалла Принципи економіки”(1890) наука дістала свою першу назву _ „Економіcs”.
Представниками є:
1. А.Маршалл – запропонував компромісний варіант визначення ринкової ціни – граничною корисністю та витратами виробництва; сформував закони попиту і пропозиції.
2. Математична школа (У.-С. Джевонс, Ф. Еджуорт, Л. Вальрас, В. Парето). Школа вперше використала апарат математики як інструмент економічних досліджень і спробувала описати ринок конкурентних товарів як замкнутої системи жорстких кількісних взаємозалежностей. Запропонувала якісний (ординалістський) підхід до визначення граничної корисності і обґрунтувала теорію загальної економічної рівноваги.
ІІІ етап (1933 р. — до сьогодення). Мікроекономіка поповнюється відкриттями: ефект доходу і заміщення (Є. Слуцький, Дж. Хікс, П. Самуельсон); теорія недосконалої конкуренції (Дж. Робінсон), теорія монополістичної конкуренції (Е. Чемберлен), теорія ігор (Дж. Неш, О. та ін.).
У 20 ст. на розвиток економічної думки великий вплив мав видатний український вчений М. І. Туган-Барановський. Він чи не вперше зробив спробу поєднати трудову теорію вартості і теорію граничної корисності. Його учнем був російський економіст М. Кондратьєв.
Найважливішим дослідженням Є. Слуцького є праця „До теорії збалансованого бюджету споживача” – це дослідження вважається основоположним серед сучасних економіко-математичних праць з проблем попиту і взаємозв’язку між попитом на товари й їхніми цінами та доходами споживачів.[4, с. 21-33]
1.3 Мікроекономіка в системі наук
Мікроекономіка є однією зі складових сучасної фундаментальної науки про господарство, яка майже три століття носила назву «політична економія», а на межі ХІХ-ХХ століть стала називатись «економікс», що в перекладі з англійської трактується нині як «економічна теорія».
Назва «політична економія» закріпилась за наукою після виходу в світ праці француза АнтузнаМонкретьєна «Трактат політичної економії»" (1615 p.), а назва «економікс» — завдяки праці англійського вченого Альфреда Маршалла «Принципи економікс» (1890 p.). Останнім часом поширюється вживання інших аналогів «економікс» — «аналітична економіка», «теоретична економіка». Кожна з цих назв відбиває певні зміни в самому змісті науки.
Політична економія, яка досягла своїх вершин у працях таких геніальних вчених як Адам Сміт («Дослідження про природу та причини багатства народів», 1776 р.) та Карл Маркс («Капітал», 1867-1894 pp.), прагнула проникнути в глибинну сутність економічних процесів, пояснити їх природу та суперечності. В ній переважав якісний аналіз і об’єктивний підхід до вивчення економічних взаємозв’язків. Вона відкрила об’єктивні економічні закони, які управляють виробництвом, обміном, розподілом і споживанням матеріальних благ незалежно від волі і свідомості самих учасників цих процесів. В основі всієї науки лежала теорія трудової вартості, започаткована англійцем Вільямом Пеггі. Представники класичної політекономії здійснювали свої дослідження переважно на рівні окремих товаровиробників, в сучасній термінології — на мікрорівні. Проте вони описали також деякі процеси, що відображають взаємозв’язки на рівні всього суспільства. Так, французьким вченим Франсуа Кене була створена модель суспільного відтворення (господарського кругообігу) — перша геніальна спроба з’ясувати умови макро-економічної рівноваги. К.Маркс розвинув цю ідею у своїх числових схемах реалізації суспільного продукту і обґрунтував умови розширеного відтворення суспільного капіталу. Отже, класики мали уяву і про макроекономічні процеси.
Економікс віддає перевагу кількісному аналізу і суб’єктивно-психологічному підходу до вивчення ринкових сил. Вона зосереджує свою увагу на зовнішніх явищах, узагальнює поведінку учасників ринкових відносин, враховуючи їх психологію, бажання, смаки, очікування. В основі всіх досліджень лежить теорія граничної корисності, обгрунтована представниками австрійської школи К.Менгером, Є.Бьом-Баверком, Ф.Візером у другій половині XIX — на початку XX ст.
Відокремлення економікс від традиційної політичної економії було своєрідною реакцією на марксизм, який з класових позицій розкрив економічні корені соціальних суперечностей у суспільстві і, розглядаючи розвиток людського суспільства як природно-історичний процес, обґрунтував закони зародження, розквіту і загибелі кожної формації, в якій існують антагоністичні класи. Економікс намагалась відійти у сферу «чистої науки», підкресливши свій нейтральний характер відмовою від назви «політична економія». Вона ставила за мету обгрунтувати виключно економічну мотивацію господарської діяльності, зосередилась на вивченні ринкового господарства, основою якого є приватна власність, намагаючись не помічати тих величезних соціальних конфліктів, які час від часу виливались у бурхливі революції. Представники економікс досліджували закономірності функціонування фірм, галузей, ринків з тим, щоб надати рекомендації щодо оптимізації господарських рішень.
Однак небувала криза 1929 р. і затяжна Велика депресія 1929-33 рр. змусили вчених звернути увагу на проблеми, характерні для економіки в цілому. Дослідження видатного англійського вченого Джона Мейнарда Кейнса, узагальнені в книзі «Загальна теорія зайнятості, проценту і грошей» (1936 р.), значно поглибили знання про економіку в цілому, тобто на макрорівні, і сприяли виділенню двох великих розділів економікс — мікроекономіки та макроекономіки. Згодом закріпився поділ економічної теорії на три частини: політична економія, мікроекономіка та макроекономіка.
У другій половині XX століття відбуваються якісні зміни в економічному житті світового співтовариства. Зростання взаємозв’язку та взаємозалежності національних економік, інтернаціоналізація обміну і виробництва, підвищення ступеню відкритості національних господарств набувають дедалі все-охоплюючого характеру. Утворюється єдиний глобальний економічний організм, який функціонує за законами ринкової економіки. Розвиток цих процесів зумовив відокремлення від мікро — та макроекономіки ще однієї частини економічної теорії — міжнародної економіки, яка вивчає закономірності взаємодії національних економік у сфері міжнародного обміну, виробництва і розподілу факторів виробництва на мікро — та макрорівнях.
Такий поділ економічної теорії можна вважати досить умовним, тому що всі економічні процеси тісно взаємопов’язані, переплітаються та взаємодіють на різних рівнях господарського життя. Результати господарської діяльності залежать як від об’єктивних умов, так і від суб’єктивних рішень окремих індивідів. Тому ще від початку XX століття і до останніх часів чимало вчених робили спроби поєднати кращі досягнення класичної політичної економії з кращими досягненнями економікс, зокрема, теорію трудової вартості з теорією граничної корисності. Вони вважали, що таким поєднанням підходів можна позбутися обмеженості наукового пізнання, яка спричинена однобічністю ортодоксальних шкіл. Цих вчених іноді називають «еклектиками». До них відносять А. Маршалла, М.І. Тугана-Барановського, П. Семюелсона та інших. У наш час все більше вчених схильні до «синтезу» різних напрямів економічної думки.
Поміж вченими тривають дискусії щодо того, які проблеми повинні бути віднесені до тих чи інших розділів науки. Наприклад, проблема безробіття традиційно вважалася макроекономічною, але в своїй основі вона має діяльність окремих підприємств, тобто починається на мікрорівні. Серед вчених відсутня також єдність і щодо послідовності вивчення розділів. Деякі автори зарубіжних підручників «Економікс» віддають перевагу першочерговому викладенню макроекономічних проблем, інші — мікроекономічних. Однак дослідження механізмів функціонування народного господарства в цілому вимагає знання поведінки окремих його елементів, їх взаємодії, особливостей функціонування окремих ринків і галузей. Автори, які починають з макроекономіки, вдаються до постійних екскурсів у мікроекономіку. Тому логічно починати власне з мікроекономіки, яка акцентує свою увагу на поясненні поведінки окремих учасників ринкового господарства.
Навчальними планами підготовки фахівців з економіки і підприємництва передбачено наступну послідовність вивчення фундаментальних економічних дисциплін:
політична економія — досліджує систему виробничих відносин за допомогою абстрактних категорій, таких як товар, гроші, капітал, вартість, ціна, прибуток, заробітна плата, власність тощо;
мікроекономіка — вивчає явища і процеси на рівні первинних елементів господарської системи, таких як споживач, конкурентна фірма, монополія, галузь;
макроекономіка — узагальнює економічні явища на рівні всього суспільства в цілому, зосереджує свою увагу на таких проблемах як вимірювання валового внутрішнього продукту, економічний цикл, безробіття, інфляція, цілі та інструменти економічної політики.
Отже, спираючись на знання основних категорій політекономії, ми починаємо вивчати мікроекономіку. [2, с. 10-13]
Розділ 2 Методологія мікроекономіки
2.1 Загальні методи
Мікроекономіка, як і будь-яка наука, має свій метод пізнання, тобто певніприйоми і засоби, за допомогою яких можна науково описати об’єктдослідження. Цей метод являє собою сукупність взаємопов’язаних загальнихта специфічних методів.
До загальних методів відносяться такі як спостереження, відбір фактів, статистичний та економічний аналіз. Із спостереження і відбору фактівпочинається будь-яке дослідження. Дуже важливо відібрати ключовіфакти, які відображають процес, що вивчається. Факти дають доволіхаотичну інформацію. З метою її впорядкування використовуютьстатистичний аналіз, який дозволяє виявити динаміку і тенденціїрозвитку досліджуваного процесу.
Мікроекономіка використовує статистичнідані, які публікуються урядом та окремими фірмами за тривалий період часу.[5, с. 19]
Економічний аналіз починається з абстрагування, тобто відкиданнядругорядних, несуттєвих елементів і виділення суттєвих. Таким чиномформується ідеальний образ, який не співпадає з реальним предметом, аледозволяє відстежити властивості та взаємозв’язки, характерні для даногопроцесу. Наприклад, коли вивчають поведінку фірми як виробника, то незважають на такі її функції, як організаційна, соціально-економічна та інші, адосліджують лише виробничу функцію. Економічний аналіз дозволяєвивести певні логічні передбачення щодо поведінки споживачів чи фірм.
Аналіз також вимагає деяких припущень. Найчастіше застосовуєтьсяприпущення “за інших рівних умов”. Це припущення забезпечує“чистоту” аналізу. В реальному житті на розвиток будь-якого процесувпливають численні фактори, які діють одночасно і в різних напрямках.
Завдання аналізу – виділити один фактор і відслідкувати його вплив за іншихнезмінних умов, а потім проаналізувати вплив іншого фактору. Такийприйом дозволяє більш виразно показати вплив кожного з досліджуванихфакторів. Проте слід застерегти, що припущення “за інших рівних умов”може спричинити помилку, якщо непоміченим виявиться головний фактор,який, власне, і визначає провідну тенденцію.[5, с. 20]
Дослідник також повинен прийняти до уваги правило: “що є вірним длячастини, не завжди справджується для цілого”. Не можна застосовувативисновки, одержані для окремого суб’єкта, до їх сукупності чи всьогосуспільства. Це може призвести до так званої “помилки композиції”.
Наприклад, якщо один фермер виростить великий урожай, то він збільшитьсвоє багатство. Це цілком правильне твердження, однак, не можназастосовувати до всіх фермерів. Адже якщо врожайність підвищиться у всіхфермерських господарствах, то величина доходу кожного з них можескоротитися внаслідок збільшення сукупного пропонування і зниженняринкових цін на сільськогосподарську продукцію.
В аналізі важливо також уникати логічної помилки “posthoc” (“неминуче”, “після цього, отже, внаслідок цього”). Це помилка причини інаслідку. Вона може виникнути, якщо, не врахувавши всіх важливихфакторів, вважати, що коли подія А передувала події Б, то саме подія Аспричинила подію Б. Наприклад, уряд знизив ставки оподаткування, післячого податкові надходження до бюджету почали зростати. На цій підставі неможна робити висновок, що зниження ставок оподаткування завждипризводить до збільшення податкових надходжень. Потрібно зважати й наінші обставини.
Зростання суми податкових надходжень могло статись черезте, що в цей час економіка перебувала у фазі піднесення, доходи населеннязросли, розшириласьбаза оподаткування. Наведені приклади показуютьважливість всебічного аналізу при вивченні економічних ситуацій.
В економічних дослідженнях також можуть проводитисьексперименти, але вони не такі поширені, як у фізиці чиінших природничих науках, і не завжди бажані, тому щонегативні наслідки експерименту можуть мати вплив набагатьох людей.[5, с. 21]
2.2 Спеціальні методи мікроекономіки
До специфічних методів мікроекономіки належать граничний аналіз імікроекономічне моделювання.
Граничний аналіз – один з головних методів мікроекономіки –базується на використанні математичного поняття границі функції дляпояснення складної взаємодії різних факторів, що впливають на процес. Перші спроби граничного аналізу в економічній теорії були зроблені всередині XIX століття французьким вченим А.Курно, німецькими вченимиЙ.Тюненомта Г.Госсеном, а в 70-х роках XIX століття цей метод інтенсивнорозроблявся представниками математичної школи В.Джевонсом(Англія), Л.Вальрасом(Франція) і В.Парето(Італія). Як правило, всі фактори, завинятком одного, який досліджується, приймають як дані, незмінні івивчають наслідки нескінченно малого приросту змінного фактора. У такийспосіб досліджуються зв’язки між змінними величинами певної економічноїструктури. Граничний аналіз складає основу моделювання поведінкиспоживача і виробника, ринкового попиту і пропонування.
Приклад.Розглянемо використання граничного аналізу при прийнятті рішень.
Припустимо, що перевезення пасажира з Києва до Сімферополя коштує200 гривень. Чиотримає авіакомпанія прибуток від додатково проданих квитків, запропонувавши їх,наприклад, студентам за ціною, що на 50% нижча (тобто по 100 гривень)? Як не дивно,але відповідь на це питання, можливо, буде схвальною. Справа в тому, що, незалежно відкількості пасажирів, компанія повинна утримувати пілотів, наземні технічні служби,купувати паливо тощо, – тобто те, що входить до складу повних витрат компанії пообслуговуванню перельоту.
Нехай на літак вже продано 70 квитків ціною 200 гривень кожен. Припустімо, що отримана виручка в 14 000 гривень з точки зору авіакомпанії є достатньою, щоб політ відбувся, тобто компанія отримує прибуток. Якою повинна бути логіка прийняття рішенняпро продаж додатковому сімдесят першому пасажиру квитка за зниженою вартістю? Колимова йде про додаткового пасажира-студента, якому пропонується квиток за 100 гривень,додаткові витрати конкретно на цього пасажира складаються для компанії лише з витратна їжу та напої для цього пасажира, а також витрат, пов’язаних із оформленням йомуквитка. Якщо ці додаткові витрати будуть меншими, ніж вартість квитка за 100 гривень,то компанії буде вигідно продати додатковий квиток за такою ціною. Компанія буде притримуватися цієї ж схеми, вирішуючи, продавати їй за 100 гривень сімдесят другий квиток, сімдесят третій квиток і т. д. Очевидно, що продаж припиниться, як тільки вигоди компанії виявляться меншими, ніж витрати. Власне кажучи, останнім пасажиром станесаме той, витрати авіакомпанії на якого будуть дорівнювати її вигодам, тобто виручці відпродажу йому квитка. Цей приклад ілюструє принцип прийняття рішень на основіграничного аналізу. Таким принципом прийняття рішень керуються всі економічнісуб’єкти: домашні господарства, фірми, суспільство в цілому.
Економічне моделювання – це спрощений опис досліджуваноїмікросистеми, який характеризує властивості, суттєві сторони певноїструктури. Економічна модель є умовним відображенням економічнихявищ, процесів, об’єктів. Вона досить далека від реального життя, оскількине відображає всього різноманіття впливів. Разом з тим, вона розкриваєсутність певної економічної реальності в цілому. Наприклад, модельповедінки споживача дозволяє охарактеризувати чинники, які впливають навибір споживачем тієї чи іншої кількості благ, їх комбінації в споживчому кошику, що важливо для прогнозування сукупного ринкового попиту на те чиінше благо.
Основним завданням моделі є визначення точки рівноваги мікросистеми.
Точка рівноваги відіграє особливу роль в мікроекономіці. У станірівноваги суб’єкт цілком реалізує всі свої можливості, як правило, досягаєоптимального стану і не має жодних причин або стимулів змінювати своєположення за незмінності інших умов. Щоправда, точка рівноваги не завждиможе бути ефективною. Так, фірма може перебувати у стані рівноваги і бутизбитковою. Але в точці рівноваги фірма має можливість мінімізувати своїзбитки, при відхиленні від неї ситуація буде гіршою.[5, с. 22]
На практиці ціна рівноваги встановлюється як загальне для попиту і пропозиції середнє значення ціни певного товару за умови збалансованості абсолютних потенційних значень пропозиції та попиту на товар. Останнє важливо підкреслити, адже будь-яка ціна товару на ринку фактично фіксує співрозмірність актів купівлі-продажу. Проте такий збіг в одному випадку (дефіцит товару) лімітуватиметься низькою щодо попиту пропозицією товару, а в другому (надлишок товару) - обмеженим платоспроможним попитом. Відповідними реальними величинами ринкової кон'юнктури будуть значення обсягу купівлі-продажу, що знаходяться лівіше від значення точки рівноваги (відносно вертикальної осі, проведеної через неї). В нашому прикладі це можуть бути точки А-Б-ВВ1 -Д1.
Значення ціни в усіх точках незбалансованого співвідношення попиту і пропозиції на ринку є рухливими величинами. Ціна товару зумовлюється характером і величиною нерівності між попитом і пропозицією. Так, для всіх значень співвідношення попиту і пропозиції, що лежать нижче точки рівноваги (в нашому прикладі ділянка дефіциту Д1 -Г1 -В1В-Г-Д), напрям руху ціни визначається перевищенням платоспроможного попиту над пропозицією. У цьому випадку обмежена пропозиція товару на ринку і незадоволена дійсна потреба в ньому створюють конкуренцію. Найдієвішим аргументом у конкуренції покупців є більш висока ціна, пропонована за товар. За цих обставин ціна має підвищуватися, стимулюючи розширення пропозиції товару на ринку. Чим більше було абсолютне значення дефіциту товару на ринку, тим швидше зростатиме ціна.
Протилежна тенденція руху є характерною для ринкової кон'юнктури, що визначається надлишковою пропозицією товарів (у нашому прикладі це ділянка А-Б-ВВ1 -Б1 -А1 ). Пануючим фактором зміни ціни товару є перенасичення ринку товарами певного виду, які не знаходять збуту. Це спонукає продавця до поліпшення свого товару. Цінова конкуренція продавців товару веде до зниження ціни і розширення за рахунок цього платоспроможного попиту. Швидкість зниження цін відповідає обсягу надлишкової продукції на ринку і змінюється разом з ним.
В обох випадках ринкової кон'юнктури вектор коливання цін направлений до точки рівноваги, де встановлюється тимчасова збалансованість попиту і пропозиції, а ціна набуває значення рівноважної ціни. При цьому дефіцитному ринкові відповідає вектор, направлений догори, а ринкові надлишкової пропозиції - вектор, направлений донизу. Точка збігу двох векторів не є "кінцевою зупинкою" їхнього руху. Як і маятник годинника, вони минають точку рівноваги, щоб зупинити свій рух на позначці протилежного екстремального значення ціни. Таке постійне коливання ціни товару навколо ціни рівноваги зумовлене інерційністю в тенденціях зміни ринкового співвідношення попиту і пропозиції. Воно є необхідною передумовою дії ринкового механізму підтримання економічних пропорцій, встановлення динамічної збалансованості виробництва і споживання.
Точка рівноваги характеризує рівень цін, що за своєю величиною найбільше відповідає суспільне необхідним нормальним умовам відтворення певного товару, з одного боку, і робочої сили (більш широко - особистості) споживача цього товару - з іншого. У зв'язку з цим на ціні рівноваги як показнику збалансованості попиту і пропозиції ґрунтується економічна рівновага в широкому розумінні слова.[10]
За способами вираження розрізняють наступні види моделей: вербальні(словесне описання), математичні (виражені формулами), графічні, табличні,комп’ютерні, змішані.
Модель конструюється за певними правилами. Кожна модель повиннавключати три елементи:
- мету,
- обмеження,
- вибір рішення.
Економічне моделювання застосовується для різних рівнів аналізу, як умікро - , так і у макроекономіці.
Для прикладу розглянемо модель виробничих можливостей за умовиобмеженості ресурсів (рис. 1.1).
Рис. 1.1. Межа виробничих можливостей. Випадок декількох ресурсів
Ця модель ілюструє практично всі поняття іприпущення, охарактеризовані вище. Тут застосовується і граничний аналіз.
Припустимо, щофермер вирощує двікультури: пшеницю ікартоплю. Його мета –знайти ефективнукомбінацію обсягіввиробництва обохкультур. Кожна культуравимагає певних витратресурсів. Нехай фермервикористовує три видиресурсів: землю, працю ікапітал. Для спрощенняприпускаємо, щовиробництво всіх культурмає однакові витрати надодаткову одиницюпродукції (пропорційність витрат обсягові продукції). Згідно з цимприпущенням виробничі можливості ресурсів відображають прямі, кожна зяких має свій нахил. Кожна лінія показує межу виробничих можливостейданого ресурсу. Всі точки, розташовані на лінії і під нею, показують, якукількість обох продуктів можна виробити, застосовуючи даний ресурс.
Сукупність комбінацій виробництва двох культур, доступних привикористанні даного ресурсу, становить множину виробничих можливостей.Лінія трансформації виробничих можливостей – це границя, вище якоївиробництво неможливе, будь-яка точка над лінією – поза межамиможливого.
Оскільки виробництво вимагає сполучення всіх ресурсів, то множиною Рис. 1.1. Межа виробничих можливостей.
Випадок декількох ресурсів виробничих можливостей обох культур буде спільна частина ділянок,розташованих під усіма ресурсними лініями. На рисунку вона розташованаміж осями координат та потовщеною ламаною лінією. Ця лінія є границеютрансформації виробничих можливостей для фермера. Рис. 1.1. показує, щона кожній з трьох ділянок обмеженням для виробництва виступає тількиодин ресурс: на І – капітал, на 2 – праця, на 3 – земля.
Крива трансформації виробничих можливостей є опуклоюспадною функцією. Це означає, що для виробництва кожної додатковоїодиниці однієї культури фермер повинен відмовитись від виробництва певноїкількості іншої. Зростання абсолютної величини нахилу кривої виробничихможливостей показує, що для виробництва кожної додаткової одиницікартоплі треба відмовитись від все більшої кількості пшениці.
Технологічно ефективними будуть всі сполучення культур, які належатькривій трансформації виробничих можливостей. Тут ресурси будутьвикористовуватись з найбільшою віддачею. Проте зміна структуривиробництва супроводжується зростанням величини альтернативної вартості.
Закон зростаючої альтернативної вартості діє внаслідок недосконалоївзаємозамінності ресурсів, коли ресурси, придатні для виробництва одногоблага, стають все менш придатними для виробництва іншого.
Альтернативну вартість блага показує кутовий коефіцієнт кривоївиробничих можливостей (ΔП / ΔК ). Щоб досягти економічноїефективності, треба знайти таку точку на кривій трансформації виробничихможливостей, де альтернативні витрати будуть рівні відносним цінам (к п ΔР / ΔР ) двох культур.
Описанізакономірності вибору структури виробництва в умовахобмеженості ресурсів справедливі не тільки для окремого суб’єктагосподарювання, але й для всього суспільства, для економіки в цілому. Рис.1.2 ілюструє межу виробничих можливостей в узагальненому вигляді. ТочкиА, В,С і решта, розташованих на межі виробничих можливостей, є точкамиефективного розподілу ресурсів.
Рис. 1.2. Межа виробничих можливостей
Всі точки над нею (т. Н ) єнедосяжними за даного обсягуресурсів і даної технології. Всіточки під межею виробничихможливостей (т. К ) відповідаютьнеповному використаннюресурсів, є неефективними.
Подальше розширеннявиробництва можливе лише зарахунок науково-технічногопрогресу або залученнядодаткових ресурсів, знайдених у
Рис. 1.2 Межа виробничих можливостейкраїні або за її межами. У таких випадках межа виробничихможливостей зміщується праворуч. Це означає, щовідбувається економічне зростання.
Узагальнюючи розглянуті проблеми, можна відзначити, що мікроекономіка виконує загальнотеоретичну і практичнуфункції. Теоретичну (пізнавальну) функцію реалізуєпозитивний аналіз, який дає відповідь на запитання “щоє”, тобто вивчає реальний стан речей в економіці, з’ясовуєоб’єктивні зв’язки між економічними явищами, формуєнаукові уявлення про принципи поведінки мікроекономічнихсуб’єктів.
Практичну функцію виконує нормативний аналіз.
Він відповідає на запитання “що повинно бути”, тобтопредставляє оцінкові судження про стан об’єкта чи суб’єктазгідно з певними економічними критеріями. Він включаєрекомендації для менеджерів відносно прогнозування результатів економічної діяльності фірм, стану ринків ресурсів, наслідків втручання уряду в ринкові процеси, довгостроковоїперспективи одержання прибутку при виборі того чи іншогорішення. Оцінкові судження і рекомендації залежать відпозиції вченого, його поглядів, прихильності до певнихтеоретичних концепцій. Результати позитивного аналізудозволяють визначити шляхи досягнення нормативних цілей.[5, с. 21-25]
2.3 Проблема вибору в мікроекономіці
Економічнийвибір -вибірнайкращогосередаль¬тернативнихваріантів, якийдозволяєдосягти максимального задоволення потреб за мінімумвитрат.
Щоботриматимаксимальнукількістьтоварів та послуг, виготовлених ізобмеженихресурсів, товаровиробникунеобхідно не тількизабезпечитивикористаннявсіхпридатних для цьогоресурсів, а і застосуватиїх таким чином, щобкожен з них вносив якомогабільший вклад у загальнийобсягвироб¬леноїпродукції.
Проблему економічноговиборувідображаємежа ви-робничихможливостей.
Важливіприпущення:
- наявніфакторивиробництвапостійні як кількісно, так і якісно,
- технологіявиробництва не змінюється (const).
Рис. 1.3. Крива виробничихможливостей.
Кожна точка на кривійвиробничихможливостей (А, В, С, D) характеризуємаксимальнийобсягвиробниц¬твадвохтоваріводночасно, щосвідчить про ефек¬тивністьвикористаннянаявнихресурсів.[6, с. 518]
Ефективність характеризуєзв'язокміжобсягомвиробленихекономічних благ і кількістюресурсів, щозастосовуються в процесівиробництва.
- Більшакількість благ, отриманавідданогообсягу затрат означаєпідвищенняефективності.
- Меншийобсяг благ відданоїкількості затрат — зниженняефективності.
- Збільшення виробництва товару X неодмінно вимагає зменшення виробництва товару Y: мають місцеальтернативні витрати.
Альтернативнівитрати – визначають цінність найкращого варіанту, відякоговідмовилися в процесіекономічноговибору. Вонихарактеризуютьсяцінністювтраченихможливостей: витрати на виробництво будь-якого блага, щовиражені через інше, якимжертвують.
- Кривамаєвигнуту форму: кожнадодатковакількість то¬вару Х потребує все більшогоскороченнявиробництва то¬вару Y.
- Точка FзнаходитьсянижчекривоїABCD: вона являє со¬бою неефективневикористанняресурсів.
- Точка М знаходиться поза межами ресурснихможливос¬тей: ілюструєобмеженістьресурсівграфічно.[7, с. 348]
Межа виробничихможливостейілюструєтакіфундаментальніположення:
1)рідкісністьресурсівозначає, щовсікомбінаціївипускутоварів, розміщенихззовнікривоївиробничихможливостей, нездійсненні;
2)необхідністьвибору з-поміждосяжнихкомбінаційтоварів;
3)існуваннявитратвтраченихможливостей — на цевказуєспадний характер кривоївиробничихможливостей;
4)опуклістькривоївиробничихможливостейсвідчить про існуванняпроблемизростанняальтернативнихвитрат.
Розв'язанняпроблемиекономічноговиборувимагаєсвідомоївідповіді на три основніпитанняекономіки:
ЩО? Які економічні блага і в якій кількості виробляти?
ЯК? За допомогою яких обмежених ресурсів і технологічних засобів виробляти корисні блага?
ДЛЯ КОГО?Хто отримає те, що вироблено?
Мікроекономіка вивчає, яким чином вирішуються основні економічні питання на рівні мікроекономічних суб'єктів.[8, с. 447]
Суб'єкти мікроекономіки:
Домашнє господарство - це самостійна економічна одиниця, до складу якої входять одна чи декілька осіб. На ринку товарів та послугдомашнєгосподарствовиступає як поку¬пець, на ринку ресурсів - як продавецьвласнихфакторіввиробництва.
Фірма – це економічнаодиниця, яка самостійноприймаєрішеннящодовикористанняфакторіввиробництва з метою виготовленняпродукції та її продажу. На ринку товарів та послугфірмавиступає як продавець; на ринку ресурсів - як покупецьфакторіввиробництва.
Держава - самостійнийсуб'єкт ринку, до складу якоговходятьурядові установи, щоздійснюютьекономічну, юридичну та політичнувладу для забезпечення умов господарюванняусім суб'єктаммікроекономіки, а в разіпотреби здійснюють контроль господарюючихсуб'єктів та ринку зарадидосягненнясуспільнихцілей
За принципом класичноголібералізму, єдинимре-альнимекономічнимсуб'єктоммікроекономікивизнаєтьсяіндивід.
В ринковійекономічнійсистеміповедінка кожного індивідамотивуєтьсяйогоособистимиінтересами, кожнаеко-номічнаодиницянамагаєтьсямаксимізуватисвій доход на ос-новііндивідуальногоприйняттярішень.
Економічна система — складна взаємообумовлена система відносинміжвиробниками та споживачами економічних благ.
Існуютьрізноманітнізасобикоординуванняекономічноїдіяльностісуб'єктівмікроекономіки.
Рис. 1.4. Засобикоординуванняекономічноїдіяльності.[9, с. 176]
Розділ 3 Практична частина. Моделювання поведінки виробника в умовах досконалої конкуренції
3.1 Умова задачі
Підприємство випускає консерви. Структура витрат включає:
1) оренда будівлі заводу – 120000 грошових одиниць в місяць;
2) витрати на утримання будівлі заводу – 30000 грошових одиниць в місяць;
3) амортизація обладнання – 20000 грошових одиниць в місяць;
4) фонд заробітної плати директора заводу, бухгалтерії, відділу кадрів разом з відрахуваннями на соціальне страхування – 100000 грошових одиниць на місяць;
5) вартість жерсті, що йде на одну консервну банку, - 15 грошових одиниць;
6) вартість етикетки 5 грошових одиниць;
7) витрати на оплату праці разом з відрахуваннями на соціальне страхування основних робітників складає:
- при виробництві 1-ї тисячі штук 1720 грошових одиниць
- при виробництві 2-ї тисячі штук 3200 грошових одиниць
- при виробництві 3-ї тисячі штук 3720 грошових одиниць
- при виробництві 4-ї тисячі штук 1720 грошових одиниць
- при виробництві 5-ї тисячі штук 3200 грошових одиниць
- при виробництві 6-ї тисячі штук 7200 грошових одиниць
- при виробництві 7-ї тисячі штук 11200 грошових одиниць
- при виробництві 8-ї тисячі штук 31200 грошових одиниць
- при виробництві 9-ї тисячі штук 51200 грошових одиниць
- при виробництві 10-ї тисячі штук 71200 грошових одиниць
8) витрати на сировину складають – 160 грошових одиниць за 1 кг. Ємність тари складає – 250 грам. Нормальний прибуток в галузі складає – 20%.
Враховуючи, що підприємство діє в умовах чистої конкуренції, дайте відповіді на наступні запитання.
1. Який обсяг виробництва ( згідно бухгалтерського та граничного аналізу) за ціною 132 дасть можливість отримати максимальний прибуток?
2. За якої ціни підприємство отримає нульовий прибуток?
3. Який обсяг виробництва відповідає цій ситуації?
4. До якого рівня падіння ціни не призведе до зупинки підприємства?
5. Який обсяг виробництва відповідає цьому рівню ціни?
6. Визначить рентабельність в кожному варіанті виробництва.
3.2. Розв’язок задачі
Q P TR FC VC TC Середні витрати MC MR прибуток R(%)
AFC AVC ATC
0 132 0 270000
0 324000 - - - - - -324000 -100
1000 132 132000 61720 398064 270 61,72 398,064 74,064 132 -266064 -66,84
2000 132 264000 123200 471840 135 61,6 235,92 73,776 132 -207840 -44,05
3000 132 396000 183720 544464 90 61,24 181,488 72,624 132 -148464 -27,27
4000 132 528000 241720 614064 67,5 60,43 153,516 69,6 132 -86064 -14,02
5000 132 660000 303200 687840 55 60,64 137,568 73,776 132 -27840 -4,05
6000 132 792000 367200 764640 45 61,2 127,44 76,8 132 27360 3,58
7000 132 924000 431200 841440 38,58 61,6 120,206 76,8 132 82560 9,81
8000 132 1056000 511200 937440 33,75 63,9 117,18 96 132 118560 12,65
9000 132 1188000 591200 1033440 30 65,69 114,827 96 132 154560 14,56
10000 132 1320000 671200 1129440 27 67,12 112,944 96 132 190560 16,87
Пояснення до розрахунків.
1. Q-oбсягивиробництва - обсяги виробництва продукції, надання послуг впродовж звітного періоду . Обсяги виробництва вимірюються у натуральних показниках, або у грошовому еквіваленті у співставних цінах.
2. P-ціна-це грошова сума, що сплачується за конкретний товар.
3. TR-валовий (сукупний, загальний) виторг — це сума коштів, яку одержала фірма від реалізації товарів за певний час. Він дорівнює ціні (Р) проданого товару, помноженій на обсяг продажу (Q):
TR = PQ.
4. FC-постійнівитрати—цевитрати, якінезалежатьвідзмінобсягувиробництваімаютьмісценавітьтоді, колиневиробляєтьсяпродукція (заробітнаплатауправлінськогоперсоналу, оренднаплата, платазакредит, амортизаційнівідрахуваннятаін.).
За умовою задачі до них належить: оренда будівлі заводу ,витрати на утримання будівлі заводу ,амортизація обладнання , фонд заробітної плати директора заводу, бухгалтерії, відділу кадрів разом з відрахуваннями на соціальне страхування .
FC=12000+30000+20000+100000=270000
5. VC- змінні витрати— це витрати, які змінюються за зміни обсягу виробництва (сировина, матеріали, заробітна плата робітників та ін.).
До них належать: вартість жерсті, що йде на одну консервну банку, вартість етикетки ,витрати на оплату праці разом з відрахуваннями на соціальне страхування основних робітників ,витрати на сировину.
Витрати на сировину складають: 15гр.од.+5гр.од.+160 гр.од. / (1кг/0,25кг) =60
VC = 60Q + витрати на працю
6. ТС-сукупні витрати підприємства— це сума постійних і змінних витрат.
ТС= (FC+VC)+(FC+VC) * нормальний прибуток
Нормальний прибуток – це доход фірми, який покриває її наявні витрати. Тобто це частина валового доходу, яка утримує фірму працювати у обраному напрямку господарській діяльності.
7. AFC- cередні постійні витрати— кількість постійних витрат виробництва, що припадає на одиницю випуску продукції.
8. AVC –cереднізміннівитрати— кількістьзміннихвитратвиробництва, щоприпадаєнаодиницювипускупродукції.
9. ATC –cереднісукупнівитрати — цекількістьсукупнихвитратвиробництва, щоприпадаєнаодиницювипускупродукції:
10. MC–граничнівитрати — цеприрістсукупнихвитратпідприємства, пов’язанийізвиробництвомдодатковоїодиниціпродукції. Як правило, під граничними витратами розуміють витрати, пов’язані з випуском останньої одиниці продукції.
Залежновідзмінграничнихвитратвирішуєтьсяпитанняпродоцільністьзбільшенняабозменшенняобсягувиробництва.
11. MR -граничнийдохід – цеприріст доходу як результат приросту виробництва на одну одиницю товару:
Граничний доход розраховуютьпоформулі:
MR = ,
де TR — зміназагального доходу;
Q — змінакількостіпроданоїпродукції.
12. Прибуток– церізницяміжсукупним доходом (TR) і сукупнимивитратами (ТС) за період продажу:
Прибуток = ТR – ТС.
Фірма прагне максимізувати прибуток, намагаючись максимізувати різницю між валовим доходом (ТR) і валовими витратами (ТС).
13. R- Рентабельнiсть - це вiдносний показник ефективностi роботи пiдприємства, котрий у загальнiйформi обчислюється як вiдношення прибутку до витрат.
3.3 Відповіді на питання
Конкурентна фірма – це фірма, яка продає свою продукцію на ринку досконалої конкуренції. Мета діяльності конкурентної фірми – максимізувати прибуток.
Максимум прибутку, згідно граничного аналізу досягається в точці перетину лінії граничних витрат МС і горизонтальної лінії P, яка визначає обсяг виробництва Q, за якого MC=MR=P, досягається максимум прибутку. На верхньому графіку здійснюється визначення обсягу виробництва, при якому фірма має максимальний прибуток, шляхом порівняння сумарної виручки ТR і сумарних витрат ТС. Той обсяг виробництва, для якого ТR перевищує ТС на максимальну величину і визначить шукану рівноважну величину Q.
1. Максимум прибутку ,згідно бухгалтерського аналізу за ціною 132г.од. можливо отримати при такому обсязі виробництва, коли різниця між сукупним доходом та сукупними витратами буде найбільшою. (TR –TC)max= 190560 ,досягається при обсязі випуску продукції –10000.
2. Нульовий прибуток підприємство буде отримувати за ціни при якій сукупний доход зрівняється з сукупними витратами, TC=TR.
3. Обсяг виробництва у разі отримання підприємством нульового прибутку буде дорівнювати відношенню сукупних витрат до ціни, тобто Q=TR/P.
4. До зупинки підприємства не призведе падіння ціни до рівня при якому вона буде більше або дорівнювати середнім змінним витратам, P≥AVC.
5. Обсяг виробництва при якому ціна більше або дорівнює середнім змінним витратам буде відповідати відношенню змінних витрат до ціни, Q=VC/P.
6.
Висновки
На основі проведеного дослідження можна зробити такі висновки:
Мікроекономіка – це галузь економічної науки, яка досліджує діяльність окремих осіб, споживачів, виробників, які, взаємодіючи, формують ціни, за якими продаютьсятовари і послуги. Тому мікроекономіку ще називають теорією цін.
Як економічна наука мікроекономіка шукає відповіді на основні запитання, що постають перед будь-якою економічною системою. Це насамперед запитання “щовиробляти?”. У виробника завжди є можливість альтернативного виробництва. Длявибору прийнятного варіанта виробництва треба пізнати потреби споживача, задоволенняяких є кінцевою метою будь-якого виробництва. Тому однією з ключових проблеммікроекономіки є вивчення мотивів поведінки споживачів, теорія споживацького вибору.
Інше запитання, на яке намагається відповісти мікроекономіка, – “як виробляти?”. Виробник має вирішити, які ресурси та в якій кількості залучати до виробничого процесу.Досліджуючи теорію виробництва, мікроекономіка допомагає з’ясувати механізм розподілу ресурсів між підприємствами та галузями виробництва.
Не залишається поза увагою мікроекономіки і запитання “кому і які результати принесе виробництво?”. Це пов’язане з вивченням доходів та їх розподілом на поточне таперспективне споживання.
Як самостійний розділ економічної теорії мікроекономіка сформувалась в кінці ХІХ - на початку ХХ ст., і пройшла 3 етапи еволюційного розвитку.
Мікроекономіка, має певні прийоми і засоби, за допомогою яких можна науково описати об’єкт дослідження. Цей метод являє собою сукупність взаємопов’язаних загальних та специфічних методів.
До загальних методів відносяться такі як спостереження, відбір фактів, статистичний та економічний аналіз. Із спостереження і відбору фактів починається будь-яке дослідження. Дуже важливо відібрати ключові факти, які відображають процес, що вивчається. Факти дають доволі хаотичну інформацію. З метою її впорядкування використовують статистичний аналіз, який дозволяє виявити динаміку і тенденції розвитку досліджуваного процесу.
До специфічних методів мікроекономіки належать граничний аналіз і мікроекономічне моделювання.
Граничний аналіз – один з головних методів мікроекономіки – базується на використанні математичного поняття границі функції для пояснення складної взаємодії різних факторів, що впливають на процес.
Економічне моделювання – це спрощений опис досліджуваної мікросистеми, який характеризує властивості, суттєві сторони певної структури. Економічна модель є умовним відображенням економічних явищ, процесів, об’єктів.
Мікроекономіка вивчає поведінку та механізм прийняття рішень окремими економічними суб’єктами – мікросистемами, до яких відносяться індивіди, домашні господарства, підприємства, організації та ін. учасники ринкових операцій, що прагнуть досягти мети за наявних обмежених ресурсів, для яких, до того ж, можна знайти обмежене використання. Отже, предметом мікроекономіки є поведінка споживача і виробника та її оптимізація, ринковий попит і пропозиція, відносні ціни товарів, розподіл ресурсів за альтернативності їх використання, часткова та загальна рівновага на ринку тощо. Основні методи мікроекономіки: метод абстракції (використовується при побудові мікроекономічних моделей), методи граничного аналізу, табличного та графічного аналізу, метод індукції (метод висновків, який ґрунтується на узагальненні фактів) та дедукції (гіпотеза перевіряється на реальних економічних фактах).
Список використаної літератури
1. Задоя А.О. - Навч. посіб. - 2-ге вид., стер. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2002. - 211 с.
2. Мікроекономіка: навчальний посібник, підручник - А.Ф. Косік, Г.Е Гронтковська К.: Центр учбової літератури, 2008. –10-14 с.
3. О. Я. Базілінська О. В. Мініна – МІКРОЕКОНОМІКА, за редакцією О. Я. Базілінської3-тє вид. 2009 – 6 с.
4. Піндайк Р. С., Рубінфелд Д. Л. Мікроекономіка. Перекл. з англ.. — К.: Основи, 1996. – с. 21-33 я
5. А.Ф. КОСІК, Г.Е. ГРОНТКОВСЬКА МІКРОЕКОНОМІКА Навчальний посібник Рівне – 2004 – 19-25с.
6. Будаговська С., Кілієвич О. Мікроекономіка і макроекономіка. Київ: Основи, 1998, с.518.
7. Гальперин В.М., Игнатьев С.М., Моргунов В.И. Микроэкономика, 1998, с.348.
8. Гребенников П.И., Леусский А.И., Тарасевич Л.С. Микроэкономика. С-Пб.: С-Пб. УЭФ, 1998, с.447.
9. Задоя А.О. Мікроекономіка. Київ: Т-во "Знання", КОО, 2000, с.176.
10. Основи економічної теорії: політ економічний аспект. Частини IV,V,VI. КНУ ім. Т. Шевченка§ 6. Коливання цін, ціна рівноваги.
СКАЧАТЬ
|
Автор: bikwer | Просмотров: 1292 | Рейтинг: 0.0/ 0 |
Подобные работы:
|
|
|