| Предмет |
|
 |
|
Архивоведение
[5]
курсовые по архивоведению, дипломы по архивоведению, контрольные по архивоведению
|
|
Анатомия и биология
[102]
курсовые по анатомии и биологии, дипломы по анатомии и биологии, контрольные по анатомии и биологии
|
|
Английский язык
[50]
курсовые по английскому, дипломы по английскому, контрольные по английскому
|
|
Аудит
[184]
курсовые по аудиту, дипломы по аудиту, контрольные по аудиту
|
|
Банковское дело
[170]
курсовые по банковскому делу, дипломы по банковскому делу, контрольные по банковскому делу
|
|
Бухгалтерский учет
[814]
курсовые по бухгалтерскому учету, дипломы по бухгалтерскому учету, контрольные по бухгалтерскому учету
|
|
БЖД
[50]
курсовые по БЖД, дипломы по БЖД, контрольные по БЖД
|
|
ВЭД
[43]
рефераты по ВЭД, курсовые по ВЭД, дипломы по ВЭД
|
|
Биотехнология
[1]
курсовые по биотехнологии, дипломы по биотехнологии, контрольные по биотехнологии
|
|
Ветеринария
[0]
курсовые по ветеринарии, дипломы по ветеринарии, контрольные по ветеринарии
|
|
Геодезия
[14]
курсовые по геодезии, дипломы по геодезии, контрольные по геодезии
|
|
Городской транспорт
[5]
курсовые по городскому транспорту, дипломы по городскому транспорту, контрольные по городскому транспорту
|
|
Государственная служба
[36]
курсовые по государственной службе, дипломы по государственной службе, контрольные по государственной службе
|
|
Деловодство
[18]
курсовые по деловодству, дипломы по деловодству, контрольные по деловодству
|
|
Деньги и кредит
[82]
курсовые по деньги и кредит, дипломы по деньги и кредит, контрольные по деньги и кредит
|
|
Деревообработка
[1]
курсовые по деревообработке, дипломы по деревообработке, контрольные по деревообработке
|
|
Демография
[2]
курсовые по демографии, дипломы по демографии, контрольные по демографии
|
|
Детали машин и механизмов
[7]
курсовые по деталям и механизмам, дипломы по деталям и механизмам, контрольные по деталям и механизмам
|
|
Дипломатия
[13]
курсовые по дипломатии, дипломы по дипломатии, контрольные по дипломатии
|
|
Документоведение
[95]
курсовые по документоведению, дипломы по документоведению, контрольные по документоведению
|
|
ДУМ
[1]
курсовые по ДУМу, дипломы по ДУМу, контрольные по ДУМу
|
|
Зарубежная литература
[40]
курсовые по зарубежной литературе, дипломы по зарубежной литературе, контрольные по зарубежной литературе
|
|
Зоотехния
[1]
курсовые по зоотехнии, дипломы по зоотехнии, контрольные по зоотехнии
|
|
Журналистика, СМИ
[13]
курсовые по журналистике, дипломы по журналистике, контрольные по журналистике
|
|
Инвестирование
[39]
курсовые по инвестированию, дипломы по зарубежной инвестированию, контрольные по инвестированию
|
|
Инженерная механика
[3]
курсовые по инженерной механике, дипломы по инженерной механике, контрольные по инженерной механике
|
|
Информатика
[87]
курсовые по информатике, дипломы по информатике, контрольные по информатике
|
|
История
[89]
курсовые по истории, дипломы по истории, контрольные по истории
|
|
История Украины
[103]
курсовые по истории Украины, дипломы по истории Украины, контрольные по истории Украины
|
|
Контроль и ревизия
[56]
курсовые по ревизии и контролю, дипломы по ревизии и контролю, контрольные по ревизии и контролю
|
|
Культурология
[73]
курсовые по культурологии, дипломы по культурологии, контрольные по культурологии
|
|
Латынь
[3]
курсовые по латыни, дипломы по латыни, контрольные по латыни
|
|
Лексикология
[6]
курсовые по лексикологии, дипломы по лексикологии, контрольные по лексикологии
|
|
Лингвистика
[22]
курсовые по лингвистике, дипломы по лингвистике, контрольные по лингвистике
|
|
Логика
[13]
курсовые по логике, дипломы по логике, контрольные по логике
|
|
Логистика
[28]
курсовые по логистике, дипломы по логистике, контрольные по логистике
|
|
Макроэкономика
[65]
курсовые по макроэкономике, дипломы по макроэкономике, контрольные по макроэкономике
|
|
Маркетинг
[240]
курсовые по маркетингу, дипломы по маркетингу, контрольные по маркетингу
|
|
Математика (ВМ)
[26]
курсовые по высшей математике, дипломы по высшей математике, контрольные по высшей математике
|
|
Международные отношения
[93]
курсовые по международным отношениям, дипломы по международным отношениям, контрольные по международным отношениям
|
|
Механика грунтов
[0]
курсовые по механике грунтов, дипломы по механике грунтов, контрольные по механике грунтов
|
|
Менеджмент
[464]
курсовые по менеджменту, дипломы по менеджменту, контрольные по менеджменту
|
|
Металлические конструкции
[6]
курсовые по металлическим конструкциям, дипломы по металлическим конструкциям, контрольные по металлическим конструкциям
|
|
Метрология
[2]
курсовые по метрологии, дипломы по метрологии, контрольные по метрологии
|
|
Микробиология
[1]
курсовые по микробиологии, дипломы по микробиологии, контрольные по микробиологии
|
|
Микроэкономика
[113]
курсовые по микроэкономике, дипломы по микроэкономике, контрольные по микроэкономике
|
|
Налоговая система
[102]
курсовые по налоговой системе, дипломы по налоговой системе, контрольные по налоговой системе
|
|
Организация и управление ресторанным бизнесом
[26]
курсовые по ресторанному бизнесу, дипломы по ресторанному бизнесу, контрольные по ресторанному бизнесу
|
|
Организация труда
[17]
курсовые по организации труда, дипломы по организации труда, контрольные по организации труда
|
|
Охрана труда
[24]
курсовые по охране труда, дипломы по охране труда, контрольные по охране труда
|
|
Педагогика
[398]
курсовые по педагогике, дипломы по педагогике, контрольные по педагогике
|
|
Полиграфия
[4]
курсовые по полиграфии, дипломы по полиграфии, контрольные по полиграфии
|
|
Политология
[126]
курсовые по политологии, дипломы по политологии, контрольные по политологии
|
|
Политэкономия
[21]
курсовые по политэкономии, дипломы по политэкономии, контрольные по политэкономии
|
|
Право
[2636]
курсовые по праву, дипломы по праву, контрольные по праву
|
|
Психология
[417]
курсовые по психологии, дипломы по психологии, контрольные по психологии
|
|
Проектирование
[10]
курсовые по проектированию, дипломы по проектированию, контрольные по проектированию
|
|
Религия
[17]
курсовые по религии, дипломы по религии, контрольные по религии
|
|
РПС
[31]
курсовые по размещению продуктивных сил, дипломы по размещению продуктивных сил, контрольные по размещению продуктивных сил
|
|
Статистика
[237]
курсовые по статистике, дипломы по статистике, контрольные по статистике
|
|
Стоматология
[2]
курсовые по стоматологии, дипломы по стоматологии, контрольные по стоматологии
|
|
Страхование
[47]
курсовые по страхованию, дипломы по страхованию, контрольные по страхованию
|
|
Социология
[229]
курсовые по социологии, дипломы по социологии, контрольные по социологии
|
|
Теория вероятности
[8]
курсовые по теории вероятности, дипломы по теории вероятности, контрольные по теории вероятности
|
|
Технология приготовления пищи
[108]
курсовые по технологии приготовления пищи, дипломы по технологии приготовления пищи, контрольные по технологии приготовления пищи
|
|
Товароведение
[48]
курсовые по товароведению, дипломы по товароведению, контрольные по товароведению
|
|
ТО и ремонт автомобилей
[10]
курсовые по ТО и ремонту автомобилей, дипломы по ТО и ремонту автомобилей, контрольные по ТО и ремонту автомобилей
|
|
Туризм
[146]
курсовые по туризму, дипломы по туризму, контрольные по туризму
|
|
Украинская литература
[28]
курсовые по украинской литературе, дипломы по украинской литературе, контрольные по украинской литературе
|
|
Украинский язык
[46]
курсовые по украинскому языку, дипломы по украинскому языку, контрольные по украинскому языку
|
|
Управление персоналом
[56]
курсовые по управлению персоналом, дипломы по управлению персоналом, контрольные по управлению персоналом
|
|
Управление проектами
[7]
курсовые по управлению проектами, дипломы по управлению проектами, контрольные по управлению проектами
|
|
Управленческий учет
[69]
курсовые по управленческому учету, дипломы по управленческому учету, контрольные по управленческому учету
|
|
Физвоспитание
[43]
курсовые по физвоспитанию, дипломы по физвоспитанию, контрольные по физвоспитанию
|
|
Физика
[11]
курсовые по физике, дипломы по физике, контрольные по физике
|
|
Филология
[67]
курсовые по филологии, дипломы по филологии, контрольные по филологии
|
|
Философия
[71]
курсовые по философии, дипломы по философии, контрольные по философии
|
|
Финансы
[720]
курсовые по финансам, дипломы по финансам, контрольные по финансам
|
|
Химия
[10]
курсовые по химии, дипломы по химии, контрольные по химии
|
|
Ценообразование
[11]
курсовые по ценообразованию, дипломы по ценообразованию, контрольные по ценообразованию
|
|
Экология
[48]
курсовые по экологии, дипломы по экологии, контрольные по экологии
|
|
Эконометрия
[12]
курсовые по эконометрии, дипломы по эконометрии, контрольные по эконометрии
|
|
Экономика
[894]
курсовые по экономике, дипломы по экономике, контрольные по экономике
|
|
Экономика предприятий
[713]
курсовые по экономике предприятий, дипломы по экономике предприятий, контрольные по экономике предприятий
|
|
Этика и эстетика
[28]
курсовые по этике и эстетике, дипломы по этике и эстетике, контрольные по этике и эстетике
|
|
Энергетика
[0]
курсовые по энергетике, дипломы по энергетике, контрольные по энергетике
|
|
Детали машин и основы конструирования
[4]
курсовые по деталям машин и основам конструированию, дипломы по деталям машин и основам конструированию, контрольные по деталям машин и основам конструированию
|
|
Дендрологія
[0]
|
|
Дендропроектування
[0]
|
|
Газони та луківництво
[0]
|
|
Декоративне садівництво
[0]
|
|
Тепличне господарство
[0]
|
|
Ландшафтна архітектура
[0]
|
|
Лісопаркове господарство
[0]
|
|
Методологія
[5]
|
|
Паркознавство
[0]
|
| |
|
Шпори з дисципліни "Редагування та художнє оформлення"
|
| 04.12.2015, 13:46 |
1. Теоретичні основи навчальної дисципліни «Реданування та художнє оформлення»
Редагування як соціально необхідний процес опрацювання тексту існує в житті суспільства вже близько двох з половиною тисяч років. Проте редагування як наука виникло не так давно – менше століття тому, і окремих досліджень, присвячених його розвитку поки що мало. Важливе значення для дослідження означеної проблеми мають праці: Р.Іванченка, Д.Григораша, Н.Зелінська, В.Різуна, Н.Сікорський, А.Мільчина.
Редагування як соціально необхідний процес опрацювання тексту існує в житті суспільства вже близько двох з половиною тисяч років, проте редагування як наука виникла досить недавно – менше століття тому, і окремих досліджень, присвячених його розвитку, поки що мало. Редагування тексту – це своєрідний вид літературної діяльності, в процесі якої редактор завжди вирішує творчі завдання, але, водночас, виступає у ролі дослідника. Редагування визначають як перегляд (іншими словами аналіз, контроль) і виправлення повідомлень. На думку більшості дослідників предметом редагування є приведення об’єкта редагування у відповідність до чинних у певний час і конкретному суспільстві норм, а також його творча оптимізація, метою якої є отримання заданого соціального ефекту. Процес редагування полягає у перевірці інформації з метою удосконалення або виправлення її структури, змісту, відповідності, завершеності, логічної послідовності, методів поданняРедагування має свої спеціальні методи виконання.
Методи редагування – це послідовність процедур, які дають змогу відшукати в окремих компонентах повідомлення відхилення від норм та виправити їх. Редагування складається з двох повністю рівноправних процедур – аналізу (контролю) та
виправлення (реконструкції) тексту. Стосовно цих процедур можна сказати, що аналіз (контроль) – це процедура пошуку, фіксації та локалізації помилок у повідомленні, а виправлення (реконструкція) – це процедури видалення у повідомленні помилок, виявлених у процесі редагування.
5. Період функціонування редагування як науки...
На початку 20—30-х років XX ст. генерування повідомлень (художня, публіцистична й наукова творчість) перетворилося на окрему галузь суспільного виробництва. Праця редактора і коректора стала широко розпов¬сюдженою професією. Поряд із тим, від середини XIX ст. до кінця 30-х років XX ст. емпіричних редакційних фактів та наукових відкриттів нагромадилося стільки, що об'єктивно виникла потреба в їх класифікації, систематизації, узагальненні, фаховому і поясненні, обґрунтуванні та виробленні методик застосування на практиці. Іншими словами, виникла об'єктивна потреба у формуванні теорії редагування.
На цьому етапі кардинальним відкриттям стало дослідження і виявлення в 30—40-х роках рівні складності текстів повідомлень, проведене в лабораторіях педагогічних закладів США. Дослідження, зокрема Р. Флеша, Е. Дейла та Дж. Челла, дали змогу визначити рівні складності тексту, оцінити її кількісними показниками, а також виявили її різновиди (синтаксичну та семантичну). Таким рівням складності у відповідність було поставлено чітко визначені групи реципієнтів, які можуть її ефективно сприймати.
Спершу редагування як науку формували окремі наукові статті. Проте необхідність готування фахівців у вищих закладах освіти викликала появу монографій, перші із яких з'явилися в Європі та Америці на початку 50-х років. На основі монографій почали готувати перші навчальні посібники й підручники. Наукова та навчальна література додатково підштовхнула розвиток теорії редагування.
Таким чином, у кінці 50-х років XX сіп. велика кількість редакційних фактів, наукових відкриттів та потреби визначили перехід від кількісних змін до якісних на основі досягнень низки фундаментальних і на перетині суспільних та інформологічних наук.
9. Редакційна норма: визначення, структура
Будь-яке повідомлення можна передати безконечною кількістю способів. При цьому їх будують, використовуючи певні параметри, списки, шаблони, структури (моделі) та положення. Проте кожне суспільство накладає на повідомлення певні обмеження (на мову, композицію, стиль і т. п.). Та й реципієнт сприймає його найефективніше тоді, коли воно має строго визначену одну чи кілька можливих варіантів форми, тобто особливості сприйняття реципієнта також накладають на повідом¬лення обмеження. Таким чином, внаслідок наявності перелічених обмежень з усієї безконечної множини варіантів залишають лише якусь мінімальну їх кількість. Ця мінімальна кількість повідомлень є оптимальною. Такі оптимальні варіанти повідомлень вважають нормативними і з них виділяють самі норми.
Норма — це параметр, список, шаблон, структура (модель) чи положення, які в документах служать для вираження компонентів їх структури.
Структура норм. Ще зовсім недавно вважали, що завдання науки — описувати лише те, що є, а не те, що повинно бути. Проте після створення апарату логіки та логіки норм така ситуація змінилася. Норми стали рівноправними об'єктами науки.
Норми редагування мають структуру, в яку входить: .
— агент норми (той, хто встановив норму; наприклад, суспільство, Національна Академія Наук, Книжкова палата, Держстандарт, дослідники редагування тощо);
— адресат норми (виконавець норми; наприклад, автор, редактор, конструктор, художник);
— зміст норми (дія, яку повинні або не повинні виконати; наприклад, повинні чи не повинні виправити текст);
— характер норми (норма зобов'язує, дозволяє, забороняє виконання певної дії; наприклад, норми зобов'язують подавати вихідні відомості, дозволяють поміщати в деяких виданнях покажчики);
— умови норми (обставини, за яких повинна або не повинна виконуватися певна дія; наприклад, умовою заміни прийменників у на в є лівосторонній та правосторонній контекст );
— санкції (можливі наслідки невиконання певної норми; наприклад, через непра¬вильне визначення адреси реципієнти можуть або не зрозуміти повідомлення, або воно може бути для них нецікавим).
13. Класифікація методів контролю
Класифікуючи методи контролю, будемо виходити з того що кожна норма належить до певного виду, а в межах кожного виду — до певного рівня структури повідомлення. Оскільки кожен метод контролю; базується на певній нормі, то в такий спосіб кожен із них виявляється класифікованим так само, як і ті норми, на яких ці методи базуються.
Проте така класифікація методів редагування важлива лише з позиції послідовності і застосування методів контролю.
Послідовність операцій контролю
Під час редагування документу редактор, як правило, одночасно контролює різні види норм — соціальні, лінгвістичні, композиційні, видавничі тощо. Проте, коли в документі є багато помилок різного типу чи виду, в його роботі можуть виникати "розщеплення": що контролювати спершу — лінгвістичні норми чи композиційні, логічні чи інформаційні? Досвідчені редактори завжди мають інтуїтивну відповідь на такі запитання. Людина, опрацьовувати документ лише послідовно.
Послідовність застосування методів контролю повідомлень повинна бути такою, щоб:
а) забезпечити найменшу кількість виправлень, тобто мінімізувати ступінь редагованості повідомлення;
б) усунути можливість повторного виправлення фрагментів тексту;
в) усунути можливість виправлення тих фрагментів тексту, які під час подальшого опрацювання можуть бути видалені взагалі.
Для досягнення зазначених цілей методи слід застосовувати, контролюючи норми в такому порядку:
— інформаційні;
— соціальні;
— композиційні;
— логічні;
— лінгвістичні;
— психолінгвістичні;
— видавничі;
— поліграфічні;
— інші (якщо вони є).
17. Інформаційні норми редагування
Отримання й опрацювання інформації — це спосіб існування людини. Тому починати опрацювання повідомлення редактор повинен з контролю дотримання саме інформаційних норм.
Щодо цих норм основне завдання редагування полягає її тому, щоб: а) повідомити реципієнтам лише нову для них інформацію;
б) привести кількість інформації, поданої в повідомленні автором, у відповідність із можливістю реципієнтів її сприйняти;
в) повідомити реципієнтам лише цінну для них інформацію.
Редактор не повинен забувати, що, крім семантичної інформації, повідомлення містить ще емоційну та естетичну інформацію, яка є важливою не тільки для образних (художніх), і образно-понятійних (публіцистичних) і понятійних повідомлень.
Оцінювання кількості інформації в повідомленнях можна здійснювати, зокрема, за допомогою спеціально утворених для цієї мети тезаурусів — банків інформації. При цьому під час редагування тезаурусом може виступати як текст самого повідомлення, так і окремий спеціально утворений для цієї мети тезаурус (наприклад, тезаурус окремої реципієнтської аудиторії чи навіть цілого суспільства). Такий тезаурус кожен редактор зберігає у своїй свідомості. У наш час такі тезауруси використовують у деяких системах комп'ютерного редагування, зокрема текстових процесора як оцінюють складність повідомлення'.
Тезауруси можуть бути простими, звичайними чи складними (перелік слів (номенів) Апологом такого тезауруса є, наприклад, перелік усіх різних слів, використаних у повідомленні, тобто словниковий запас одного реципієнта чиїх групи.
21. Естетичні норми
Крім перелічених вище юридичних та етичних, редактор завжди повинен врахо¬вувати ще й естетичні норми редагування, іншими словами — норми прекрасного. Без дотримання таких норм будь-яке повідомлення, навіть і з найбільшою кількістю нової інформації, реципієнт може поминути як не варте уваги. Норми прекрасного стосуються не лише образних повідомлень, а й образно-понятійних та виключно понятійних.
Так, композиція наукової монографії також повинна відповідати критеріям прекрасного які тут можуть виявлятися, зокрема, у симетричності, паралелізмі, дотриманні правил поділу тощо.
Норми прекрасного малодосліджені, а тому рідко можуть бути формально описані, внаслідок чого оцінку їх дотримання часто здійснюють лише експерти. Проте існують і такі естетичні норми, які мають формальний опис, а тому ними без перешкод може користуватися будь-який редактор.
З цього випливає два наслідки: а) найважливіше повідомлення (найважливіша його частина) повинно бути розташоване в оптичному центрі площини (і ніколи — в кутах площини); б) коли в оптичному центрі розташовані маловажливі компоненти, то їх слід перемістити за межі оптичного центру, тобто на периферію площини.
Ілюстрації для повідомлення повинні бути виконані або доповнювальними кальорами (доповнювальні — це ті, які гармонують між собою), або нюансними (різними відтінками одного кольору).
Різниця в насиченості між відтінками одного кольору, що потрібна для однозначного їх розрізнювання реципієнтами, подана в довідниках із кольорознавства. До числа доповнювальних кольорів належать:
— синій та жовтогарячий;
— фіолетовий та жовтий;
— пурпуровий та жовтий;
— пурпуровий та зелений;
— синій та зеленувато-жовтий;
— блакитний та червоний;
— червоний, жовтий та синій;
— пурпуровий, жовтий та блакитний;
— червоний, зелений та синій;
— жовтий, жовтогарячий та фіолетовий. Існують і деякі інші менш вживані комбінації доповнювальних кольорів.
• Емоції, викликані текстом повідомлення, не повинні контрастувати з його колористичним оформленням.
25. Лінгвістичні норми редагування
У людському суспільстві природна мова є єдиним універсальним засобом спілкування авторів з реципієнтами, тобто засобом передачі (носієм) інформації. Саме тому лінгвістичні норми порівняно з іншими дослідженнями й зафіксовані особливо повно. Вони є найчисленнішими. Зосередимо увагу на:
Затверджених нормативних довідниках, а також незафіксованих довідкових чи наукових виданнях, що їх більшість редакторів-практиків схильна вживати нормативним;
Наявних розбіжностей у зафіксованих нормах;
Випадках, що допускають паралельні, дублетні чи варіантні форми.
Лінгвістичні норми фіксують у формі правил орфографії та у формі укладених на їх основі різноманітних орфографічних словників (словників загальновживаних слів, власних імен, географічних назв, чужомовних слів, термінів, а також скорочень). Обидва паралельних способи завдання норм написання – у формі правил та у формі словників – для редактора є однаково чинними.
Два метода контролю лінгвістичні норми:
1. Положеннєвими ( згідно з правилами орфографії)
2. Списковими ( згідно з орфографічними словниками).
Коли порівняти ці 2 способи, слід відзначити, що словники завжди охоплюють більш випадків написання, ніж це передбачають правила, а тому подають варіанти ( наприклад, дублетні форми), не регламентовані правила. Та й не завжди всі винятки у правилах перелічуються. Ураховуючи сказане, редакторові під час опрацювання повідомлень, звичайно, простіше й доречніше користуватися не правилами, а словниками.
31. Функціональні обов’язки, вимоги до посади редактора
Редакторська праця вимагає
високої зосередженості, максимального напруження духовних та фізичних сил людини, глибокої
зацікавленості, критичного ставлення до матеріалу. Редакторові необхідний цілий комплекс знань. Говорячи про значну виховну роль редакторської діяльності, часто підкреслюють, що
редактор має бути широко ерудованою людиною, він повинен знати більше за автора (письменника,
науковця). Розглядаючи інформаційну функцію редактора, говорять про його вміння оцінювати інформацію за новизною, повнотою, достовірністю тощо.
Таким чином, редактору необхідні знання з суміжних дисциплін — психології сприймання і психології творчості. Це тим більш важливо, що серед мотивів редакторського втручання у процес авторської роботи над твором велику роль відіграють особливості «природи творчого процесу, специфіка становлення твору», а також внутрішні проблеми автора (індивідуальні особливості творчого процесу).Редагування є неповторним процесом, кожного разу це своєрідне, не відтворюване співіснування (взаємодія) редактора (суб’єкта) з рукописом (об’єктом). Суттєвими моментами цієї творчої діяльності є:— Аналіз (здатність аналізувати).
— Оригінальні рішення (творчий підхід).
— Передбачення результатів (уміння абстрагуватися, творча уява).
— Інтуїція тощо.
Розуміння редакторської діяльності як праці, спрямованої на аналіз і підготовку авторського ру опису до друку (редактор «виправляє, опрацьовує, готує до друку текст, рукопис»6), вводить до переліку завдань редактора опанування
технологією редакторської праці, вивчення структури редакторської діяльності, оволодіння предметом редагування. Загалом механізм редакторської праці досить складний. Техніки і методики редагування формувалися поступово, як, власне, і розуміння редагування як єдиного творчого процесу, коли неможливо відокремити редагування фахове (власне літературне), ідеологічне і наукове. Формування техніки, майстерності редагування передбачає оволодіння специфічноредакторськими методами, методикою редагування загалом. У редактора мають виробитися певні навички. Наприклад, навичка «наскрізного читання»: досвідчений редактор під час читання помічає і запам’я товує для себе різноманітні складові об’єкта вивчення.
36. Редагування інформаційних видань
Сучасну типологію інформаційних видань
складають видання бібліографічні оглядові реферативні Останнім часом, із зростанням інформаційних потоків у державі, попит на них помітно збільшується. В основі таких видань — конкретні дані про опубліковані (або неопубліковані) роботи з різних галузей суспільної діяльності. Об'єктами для збирання та опису інформації, таким чином, стають статті, збірники наукових праць, монографії, тези наукових конференцій, фахові періодичні видання, а також автореферати дисертацій, дисертації, депоновані праці на правах рукописів, звіти про науково-дослідні і науково-конструкторські роботи.
Зміст роботи редактора залежатиме від виду конкретного видання. Розглянемо це на прикладі підготовки бібліографічних видань.
Незважаючи на широкий різновид таких видань (бібліографічний каталог, бібліографічний огляд, бібліографічний список, бібліографічний покажчик), основною частиною їх тексту є набір відомостей, які дають змогу отримати загальну характеристику про той чи інший твір.
Оформляються такі дані у відповідності з існуючими
стандартними вимогами. Складовими бібліографічного опису є автор, назва твору, дані про упорядника, редактора, автора передмов, приміток, назва видавництва, місце і рік видання, обсяг, наявність покажчиків, ілюстрацій тощо. Готуючи до друку інформаційні видання, редактор на-початку з'ясовує кілька важливих аспектів:
• тематику;
• хронологічні межі;
• структуру та систему рубрикації;
• принцип опису та його мовне редагування.
Тематичний аспект бібліографічних видань
надзвичайно широкий. Це й універсальні покажчики літератури за основними тематичними рубриками, що видається в державі та за кордоном, і літератури конкретної тематики, і
покажчики наукових та творчих набутків окремих персоналій. Хронологічні межі також важливо визначити одразу:
новинки за певний проміжок часу (рік, квартал, місяць), протягом усього життя автора.
40. Редагування навчальних видань
Приступаючи до редагування навчальних
видань, редакторові належить передусім
розібратися в їх типології. Типологічний ряд
кожного виду видань найкраще виокремлювати за
адресністю читача (споживача) та характером
інформації. Це дає змогу з'ясувати специфічні
характеристики, які властиві тому чи іншому
виданню найперше з точки зору методики
редакторської підготовки. Специфіку навчальних видань легко помітити, якщо
порівнювати їх зміст і структуру, скажімо, з науковими чи
науково-популярними. Для перших характерні:
• послідовність і строга системність подачі матеріалу
(від простого до складнішого);
• доступність викладу, зорієнтована на вікові
особливості та освітній рівень читача;
• чітка й детальна структурованість усіх складових
змістової частини;
• відповідність змісту та проблематики затвердженій
програмі;
• відібраний і перевірений практикою фактичний
матеріал;
• відсутність полеміки;
• наявність блоків для самостійних завдань,
контрольних запитань і вправ;
• регламентоване державними стандартами художньо-технічне оформлення та високоякісне поліграфічне виконання. Акценти, таким чином, робляться на навчальних, методичних і виховних аспектах пропонованої до друку праці. Редактори видавництв найчастіше мають справу з найпоширенішими видами цього ряду, якими є підручник і навчальний посібник. Зовнішньою ознакою підручника чи навчального посібника є наявність грифа Міністерства освіти і науки України
(або іншого міністерства, в компетенції якого перебуває підготовка спеціалістів відповідного профілю — медичного, культурологічного тощо) про офіційне затвердження видання як підручника чи навчального посібника. Процедуру грифування та організацію роботи щодо
експертизи підручників та навчальних посібників
здійснюють структурні підрозділи відповідних міністерств. Туди видавництво має підготувати й подати такі документи: • авторський або видавничий оригінал підручника (посібника), роздрукованого на папері; • дві рецензії на оригінал авторитетних фахівців, які не працюють у навчальному закладі, де виконувалася ця робота.
2. Періодизація розвитку редагування /ІІІ ст. до н.е. – поч. ХХІст/
І Період. Період існування редагування як виду практичної діяльності
(ІІІ ст. до н.е. – середина ХІХ ст.):
1.1. виникнення редагування (ІІІ ст. до н.е. – початок н.е.)
1.2. стагнація в редагуванні (початок н.е.- середина ХV)
1.3. відродження редагування (кінець ХУ ст. – середина ХІХ ст.)
ІІ період. Нагромадження фактів редакційної підтримки та теорії (друга половина ХІХст. – 30-ті роки ХХ ст.):
2.1. нагромадження редакційних фактів ( друга половина ХІХст. –початок ХХ ст.)
2.2. виникнення теорій функцій мови та стилів мовлення (поч. ХХ ст.- 30-ті роки ХХ ст.)
ІІІ період функціонування редагування як науки
(30-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ):
3.1. становлення редагування як науки (30-ті роки ХХ ст.)
3.2. класичне редагування (60-ті-90-ті роки ХХ ст.)
3.3 комп’ютерне редагування (90-ті роки ХХ ст. - початок ХХІ ст.)
3.4.Становлення редагування в Україні (VІ ст.-80-ті роки ХХ ст.)
6. Багатоаспектність структури об’єкта редагування
Коли йдеться про структуру об'єкта редагуванню (авторського і видав¬ничого оригіналів, конструкції видання, проекту видання, самого видання), традиційно вважають, що вона виражається лише у композиції. При цьому прийнято у літера¬турознавстві, називають три типи композиції:оповідний,описовий розмірковувальнии (останній деколи іменують також науковим або логічним). Такий розгляд структури твору є одноаспектним, а тому надто вузьким.На відміну від вказаного підходу ми, як і деякі інші дослідники, вважають, що об'єкт редагування треба розглядати одночасно в кількох, а не ляше в одному аспекті (крім літературознавчого, у видавничому, лінгвістичному, логічному, поліграфічному та інформаційному). Всі ці аспекти структури є абсолютно рівноправними, а тому не можна допускати превалювання якогось одного (наприклад, літературознавчого, що маємо тепер) перед іншими. Такий підхід до структури твору будемо називати багато аспектним.
Структуру утворюють компоненти двох типів:
а) обов'язкові (основний текст, вихідні відомості); б) необов'язкові, або факультативні (масиви рубрик, змісту, колонтитулів, ілюстрацій, таблиць, формул, покажчиків та приміток).
За Іншою кла¬сифікацією в об'єкті редагування виділяють:вихідні відомості,текстові компоненти, нетекстові компоненти апарат видання.
Ядром текстових компонентів є основний текст, до якого посиланнями (адресами) наче прив'язані всі інші компоненти видання. З видавничої точки зору основний текст є одномірним ланцюжком символів фіксованої довжини. Крім основного тексту, до текстових компонентів належать масиви приміток, додатків, змісту і т. д. Поряд з цими одномірними компонентами у видавничу структуру входять і нетекстові двомірні компоненти — масиви формул, таблиць та ілюстрацій.Перелічені вище масиви складаються з окремих елементів (масив рубрик — з окремих рубрик, масив приміток — з окремих приміток і т. п.). У достатньо простих виданнях масиви факультативних елементів можуть бути не пов'язані між собою (як на рис. 1). Проте у виданнях складніших елементи одного масиву можуть включати посилання на елементи іншого. Наприклад, у зміст можуть входити рубрики, у таблиці — ілюстрації, в примітки — таблиці чи формули і т. п.Елементи деяких масивів (рисунки, формули, таблиці) можна готувати як безпосередньо під час набирання основного тексту, так і окремо від нього.
10. Загальні норми редагування
Норми редагування досліджені й каталогізовані поки що не в повному обсязі. Навіть у довідковій та навчальній літературі часто нема вичерпних переліків груп норм, що їх повинні контролювати редактори. Особлива трудність каталогізації норм редагування полягає в тому, що частина з них взагалі ніде не зафіксована.
Загальні норми (постулати)
Зафіксовані об'єктивні норми можна поділити на загальні та галузеві.
До загальних норм належать ті, що їх використовують незалежно від виду й жанру літератури, наприклад, усі логічні норми.
Поряд із загальними нормами в редагуванні є й такі, що використовують лише в окремих видах літератури.
Приклад. Існують композиційні шаблони для статей енциклопедичних видань (біографічні статті, статті про країни тощо). Так само є спеціальні норми інженерної графіки для видань, у яких публікують технічні рисунки й креслення. Строго визначені шаблони на композицію є також для описів патентів і винаходів. Існують спеціальні норми і для словникових видань.
Загальні норми вивчають у дисципліні "Загальне редагування", а галузеві — в дис¬ципліні "Галузеве редагування".
Загальні норми (постулати)
Перелічимо постулати , які прийняті в редагуванні документознавства:.
• документ обов'язково повинно містити інформацію, яка має певний зміст
• документ повинен мати визначену модальність.
• документ повинен бути адаптований до часу, місця і ситуації, тобто для використання в соціальних комунікаційних каналах
• Автор повинен використовувати мову й значення слів, відомі реципієнтам.
*документ повинен бути адаптований до тезауруса реципієнта.
* у документі повинні бути дотримані норми, прийняті в конкретний час у конкретному суспільстві.
14. Класифікація методів виправлення
Переставлення
Переставленням називають такий метод формалізованого виправлення, коли для усунення помилки компонент повідомлення переміщають в іншу позицію.
Часто цей метод використовують, щоб позбутися помилок у композиції повідомлення.
Видаленням називають такий метод формалізованого виправлення, при якому і повідомлення усувають компонент, що містить помилку.
Заміною називають такий метод формалізованого виправлення, коли Б повідомленні на місце видаленого компонента, що містив помилку, вставляють інший, без помилки. Вставленням називають такий метод формалізованого виправлення, коли для усунення з повідомлення помилки в позицію, де вона є, додають потрібний компонент.
Спеціальні формалізовані методи використовують здебільшого для виправлення компонентів нетекстової частини оригіналу. До числа спеціальних методів належать:— виправлення таблиць (наприклад, треба переставити назви стовпців таблиці на місце назв рядків, а на на рядків — на місце назв стовпців),— виправлення ілюстрацій (наприклад, треба змінити насиченість якогось кольору ;— виправлення проекту видання (наприклад, необхідно втягнути абзац на задану величину вліво).
Скороченням називають таким неформалізований (творчий) метод виправлення, коли методом видалення окремих компонентів з повідомлення скорочують його обсяг, іноді до наперед заданої величини. При цьому зовсім не обов'язково, щоби компоненти, які видаляють, містили помилки.
Опрацюванням називають такий неформалізованій (творчий) метод виправ¬лення помилок, коли в повідомленні роблять переставлення, видалення, заміни. вставлення та скорочення, причому загалом ступінь редагованості повідомлення не перевищує 25—30%:.
18. Соціальні норми редагування
До соціальних норм редагування належать юридичні, етичні, естетичні, політичні та релігійні. Соціальні норми зафіксовані в найрізноманітніших міжнародних і вітчизняних законодавчих актах, угодах, статутах, кодексах тощо. 1. Юридичні норми
Законодавство України у сфері інформаційних ресурсів та регулювання інформаційних потоків найперше враховує норми міжнародних конвенцій та угод, а саме: Всесвітньої конвенції про авторське право (1952 р.) Ці міжнародні норми закладені в окремих статтях Конституції України. Крім того, в ній закладені й такі конституційні норми, що відтворюють специфіку лише нашої держави.Мова. Вибір мови для публікування повідомлень на території України регулює Конституція та Закон "Про мови в Українській РСР". Державною мовою в Україні є українська (ст. 10 Конституції).
2. Етичні норми. У видавничій практиці використовують цілу низку етичних норм редагування (найширше — в пресі, телебаченні та радіомовленні, обмеженіше — у книговидавничій справі). Етичні норми прийняті як в окремих країнах, так і на міжнародному рівні. Кілька етичних норм практично в усіх країнах зведено до рангу юридичних і зафіксовано в законодавчих актах: норми щодо образи, наклепу та прихованої реклами. Більшість етичних норм, не зведених до рангу юридичних, як правило, прийнята спілками журналістів різних країн.
3. Естетичні норми. Крім перелічених вище юридичних та етичних, редактор завжди повинен врахо¬вувати ще й естетичні норми редагування, іншими словами — норми прекрасного. Без дотримання таких норм будь-яке повідомлення, навіть і з найбільшою кількістю нової інформації, реципієнт може поминути як не варте уваги. Норми прекрасного стосуються не лише образних повідомлень, а й образно-понятійних та виключно понятійних.
4. Політичні та релігійні норми. У тоталітарних суспільствах, що використовують моністичні теорії редагування, існують підмножини зафіксованих й незафіксованих політичних норм, обов'язкових під час редагування повідомлень. На противагу цьому в демократичних суспільствах, де використовують плюра¬лістичні теорії редагування, деякі дослідники вважають, що свобода слова запе¬речує використання політичних норм редагування взагалі.
5. Рлігійні норми
22. Політичні і релігійні норми редагування
У тоталітарних суспільствах, що використовують моністичні теорії редагування, існують підмножини зафіксованих й незафіксованих політичних норм, обов'язкових під час редагування повідомлень. На противагу цьому в демократичних суспільствах, де використовують плюра¬лістичні теорії редагування, деякі дослідники вважають, що свобода слова запе¬речує використання політичних норм редагування взагалі.
Для всіх існує одна обмежувальна політична норма.
• Повідомлення ЗМІ не повинні ображати честі й гідності членів партійних організацій. Але це вже питання не тільки журналістської, а й людської етики (керівники таких ЗМІ не повинні їх очолювати).
Приблизно те саме, що й про політичні, можна сказати і про релігійні норми редагування. Незначна частина ЗМІ є офіційними органами релігійних організацій чи конфесій, а тому повинна враховувати норми (канони) своєї релігії. Більшість не є органами релігійних організацій чи конфесій, а тому можуть не враховувати ці норми. .Проте для всіх також існує одна обмежувальна релігійна норма.
• Повідомлення ЗМІ не повинні ображати честі й гідності віруючих громадян. Але, нагадаємо, це вже питання етики.
Подані дві норми (політична й релігійна) конкретизують одну з етичних норм редагування.
Політичні норми зареєстрованих у Міністерстві юстиції України, зафіксовані в програмах цих партій.
Коли ж партійні норми цього ЗМІ починають суперечити політичним поглядам редактора, йому краще змінити місце праці.
27. Видавничі норми редагування
Видавничі норми виступають як контроль форми подання різноманітних компонентів повідомлення. Види видавничих норм: норми для основного простого тексту, для основного складного тексту, для ілюстрацій, для апарату видання.
Характеристика норм для основного простого тексту - це норми редагування чисел і знаків: кількісні числівники, порядкові числівники, числівники у складних іменниках і прикметниках, знаки в тексті. Норми редагування дат і часу дня – це правила датування фактів, форма написання дат і періодів, позначення часу дня.
Норми редагування переліків – це рекомендоване вживання різних видів переліків і позначень їхніх елементів; принцип уніфікованого позначення елементів переліку; форма тексту, що передує переліку; розділові знаки у фразі з переліком; рекомендоване вживання великої літери.
Норми редагування скорочень – види скорочень, основні вимоги до скорочень слів і словосполучень; правила графічних скорочень слів, вживання загальноприйнятих графічних скорочень, спеціальні й індивідуальні графічні скорочення; правила написання ініціальних абревіатур, вживання ініціальних абревіатур; складноскорочені слова; скорочення змішаної форми.
Норми редагування посилань – це загальні вимоги до редакційного оформлення посилань на елементи видання, особливості посилань на окремі елементи видання.
Норми редагування цитат – це загальні правила цитування; вживання лапок; абзаци при цитуванні; велика і мала літери на початку цитати; трикрапка; примітки при цитатах; розділові знаки у фразі з цитатою. Цитати “без лапок” - це тенденція сучасного стилю журналістських творів.
Характеристика норм для основного складного тексту – це необхідно знати норми редагування таблиць: структуру таблиці, види таблиць, вимоги до подання головки, боковика і прографки таблиці. Загальні норми редагування формул.
Характеристика норм редагування ілюстрацій – це особливості ілюстрацій як об’єкта редагування: редактору необхідно знати види, жанри і типи ілюстрацій. Редактор повинен враховувати вимоги до подання підписів до ілюстрацій: підписи до художньо-образних, документальних, науково-технічних ілюстрацій, до репродукцій творів; пунктуаційне і графічне оформлення підпису.
33. Редагування рекламних видань
Рекламні видання – це особливий вид видань, цільовим призначенням якого є від імені конкретного виробника, рекламодавця або спонсора якнайкраще представити потенційному споживачеві чи покупцеві товари, ідеї та послуги.
Масив цієї продукції складають:афіша (містить інформацію щодо певного культурного, спортивного чи громадсько-політичного заходу та призначена для розклеювання);проспект (містить повідомлення про товари чи послуги, діяльність підприємств, установ або організацій);путівник (містить відомості щодо пам’яток історії, культури, конкретного географічного об’єкта, установи чи закладу, призначений здебільшого для туристів);каталог (містить систематизований перелік товарів і послуг).Рекламні тексти останніми роками активно стали проникати практично в усі три групи жанрів журналістики – інформаційні, аналітичні, художньо-публіцистичні. Сьогодні рекламні нариси, рекламні рецензії, рекламні репортажі та рекламні статті все частіше з’являються на сторінках масових газет і журналів. На противагу звичайним матеріалам, що написані у вищезгаданих жанрах, рекламні матеріали не містять жодного критичного факту – лише суцільний набір переваг і плюсів.Особливої специфіки в підготовці та редагуванні таких текстів немає. Вона виникає в суто рекламних матеріалах таких жанрів, як:рекламна замітка;рекламне оголошення;рекламний рядок (на газетній шпальті чи на екрані телевізора);матеріали зовнішньої реклами.Ця специфіка складається з таких пунктів:творцями реклами виступають одночасно кілька осіб: замовник реклами, автор тексту (він же - й редактор), художник-дизайнер;елементи реклами (текст, ілюстрація, заголовний ряд, слоган, логотип чи марка) є рівноправними складниками єдиного цілого і відповідно впливають один на одного. Отож, творчий задум редактора тексту може бути відкоригований несподіваною знахідкою художника. І навпаки: художник під впливом вдало підібраного текстового ряду змушений змінити свою попередню концепцію і йти за задумом автора-редактора;ефективність реклами досягається не лише вдало скомпонованими всіма її елементами, а й психологічним впливом на потенційного покупця чи споживча. Таким чином, творці реклами, окрім уміння писати і оформляти написане, мають бути також і тонкими знавцями психології покупця (споживача).
37. Редагування наукових видань
Проблематикою розгляду цієї теми є підготовка до випуску в світ специфічних текстів, які не випадково об'єднані в єдиний блок видань: наукових, науково-популярних, довідкових.
Головна особливість текстів таких видань полягає в тому, що в їх основі містяться результати теоретичних або експериментальних досліджень з різних галузей наук — суспільних, природничих, технічних. Така специфіка висуває до представника редакторського фаху, крім загальних, ще й особливі вимоги. Найголовніші серед них:
• наявність базових знань з тієї галузі науки, якій присвячена подана для редагування робота;
• вільна орієнтація в сучасному ринку літератури з наявної проблематики; • зацікавлення редактором
проблематикою майбутнього видання, що об'єктивно сприяє підвищенню загальної ерудиції,
набуттю додаткових знань з тієї чи іншої тематики.
Важливо напочатку окреслити й засвоїти типологічний
ряд наукових видань, складники якого мають свою
структуру, обсяг та принципи творення. Отож, за характером
інформації наукові видання поділяємо на такі види:
• монографія;
• автореферат дисертації;
• стаття;
• наукова доповідь (тези доповіді).
За складом основного тексту:
• моновидання (в основі — один твір, скажімо,
монографія або автореферат дисертації);
• тези доповідей чи повідомлень (наукової конференції,
симпозіуму, з'їзду);
• матеріали конференції (симпозіуму, з'їзду);
• збірник наукових праць.
Практика редагування такого виду літератури
виокремила кілька аспектів, на які повинен звернути редактор
особливу увагу: ознайомлювальнищ структурний, змістовий.
41. Редагування художніх видань
Будь-який літературно-художній твір має свої жанрові особливості. В літературознавстві прийнято розділяти такі твори за родами — епос, лірика, драма. Кожному з цих родів властиві свої жанри.
Кожний тип вимагатиме творення своєї структури і
відповідно вироблення певних критеріїв відбору творів.
Досвідчений редактор відразу помітить чужорідні або
недоречні твори у виданні, структура якого формується. Так,
в альманасі таким може бути... твір письменника-класика.
Чому? Бо до подібного типу видання, як правило,
вміщуються нові твори сучасних авторів. Антологія ж покликана
показати все краще, що характеризує, скажімо, красне письменство певного регіону, конкретного історичного періоду, літературного напрямку чи конкретну національну літературу. Тому для цього виду видання мають бути вироблені свої критерії оцінки й редакторського аналізу.
І, нарешті, цільове призначення. Тут існує поділ на такі типи видання:
• масове;
• науково-популярне;
• наукове.
Кожний із названих типів спонукатиме редактора до творення певних структурних варіантів. Для прикладу, у масовому виданні, яке призначене для читання як способу проведення вільного часу, доречно буде вмістити лише невелику передмову та ще словник малозрозумілих слів. У науковому ж виданні, яке читатимуть здебільшого фахівці і спеціалісти, не обійтися без наукових приміток,
коментарів, розгорнутої передмови або післямови.
Принциповими тут є кілька позицій:
1. З'ясування джерел текстів.
2. Вироблення прийнятної орфографії та пунктуації
текстів.
3. Період існування редагування як виду практичної діяльності (ІІІ ст. до н.е. – середина ХІХ ст.)
З появою писемності, коли виникла можливість передавати повідомлення у часі й просторі, проблема редагування стала значно актуальнішою. Тепер автори повинні були самі дбати про те, щоб інші люди могли зрозуміти їх повідомлення за десятки, сотні чи тисячі кілометрів або через десятки, сотні чи тисячі років. Це вимагало від авторів та їх читачів користуватися одними й тими ж нормами (хоча б найпрос¬тіше — однаково позначати літери, тобто створити й однаково користуватися кодом передачі повідомлень). Тому з появою вже перших писемностей виникло завдання їх нормалізації.У часи середньовіччя редагування на довгий час поринуло в стан занепаду. Переписувачі книг перемістилися з античних майстерень у монастирські келії. Змінилася і тематика видань — переписуванню і тиражуванню найчастіше підлягала релігійна, іншими словами, строго канонічна література. Тому, з одного боку, різко скоротилася необхідність редагування текстів, а, з іншого, — особливу увагу почали приділяти одній з норм редагування — приведенню тексту копії у відповідність з ори¬гіналом, тобто коректурі. Зокрема, надзвичайно старанно виконували коректуру релігійних текстів.Зокрема для листів навіть давали готові зразки (шаблони).Після винайдення у XV ст. книгодрукування, в епоху Відродження, потреба у видавничих працівниках різко зросла. Спершу в їх ролі виступали самі друкарі. Проте з часом у зв'язку зі збільшенням випуску книг коректори виділилися в окрему професію. Вважають, що відродив це забуте з часів античності ремесло італійський видавець XVI ст. А. Мануцій.Поступово професія коректора (редактора) набуває все більшого значення.
7. Структура текстової частини документу
1Лінгвістична структура
Із позицій мовознавства текстова частина видання складається з
— лінгвістичної (лінгвістична складає левову частку більшості видань. Вона складається зі синтаксично зв'язних і синтаксично незв'язних текстів. Серед незв'язних текстів можна виділити такі їх види:
— із синтаксично непов'язаними між собою словами і словосполученнями (пред¬метні покажчики);
— із номінативними непов'язаними між собою реченнями (титульні елементи, рубрики, зміст).
— нелінгвістичної частин.(У нелінгвістичну входять цифри, спеціальні знаки тощо)
2Композиційна структура
Визначення композиції та її рівні. У композицію входять компоненти двох видів — композиційні одиниці (фрагменти тексту певної довжини) і композиційні зв'язки. Але композиція — це не хаотично розкидані вказані два види компонентів. Композиція — це упорядковано розташовані композиційні одиниці, об'єднані композиційними зв'язками в одне ціле. Композиційні одиниці (без їх конкретного наповнення) та зв'язки між ними утворюють композиційну структуру повідомлення.
3Інформаційна структура
В структурі повідомлення виділяють 3 інформаційні рівні: номенів, сентенцій, сюжету.
Рівень номенів. Цей рівень є базовим, тобто таким, на якому збудовані всі інші інформаційні рівні. Номен є найменшим об'єктом, що може виступати носієм інформації. У мові номенові відповідає слово, а в логіці — поняття.
4. Логічна структура
Логічна структура оригіналу охоплює як номінативні лінгвістичні рівні (для зв'язних та незв'язних текстів), так і комунікативні (для зв'язних текстів).
11. Конкретні види норм редагування
Види норм серед конкретних норм, які використовують для редагування документів, за змістом виділяють такі їх види:
— — лінгвістичні (основна маса цих норм зафіксована в затверджених державою правилах орфографії та пунктуації; менша частина зафіксована в довідниках і підручниках з морфології, синтаксису та стилістики);— психолінгвістичні (поки що мало досліджені; окремі зафіксовані норми цього виду наводять лише в окремих монографіях основні завдання контролю за дотриманням психолінгвістичних норм полягають у тому, щоби з’ясувати, чи відповідають психолінгвістичні характеристики повідомлення психічним можливостям реципієнтів сприйняти й опрацювати його );— логічні (зафіксовані у загальнодоступних підручниках з логіки; їх прикладне застосування в редагуванні описане в спеціальних монографіях і в окремих розділах в підручників з редагування, контролюватися істинність тверджень, а також правильність означень, класифікацій, висновків, доведень та логічних зв’язків );— композиційні (нечисленні й поки що мало досліджені, проте, як правило, у всіх підручниках з редагування є окремі розділи, присвячені цій темі, ці норми надзвичайно важливі. Вдала вибрана композиція значною мірою забезпечує успіх повідомлення, основні завдання контролю за дотриманням композиційних норм полягають у тому, щоби виявити, чи відповідає логіка матеріалу композиції повідомлення і чи відповідає запропонований автором ступінь складності композиції можливостям реципієнтів її сприйняти );наукові ; видавничі ;юридичні (цих норм небагато; зафіксовані в конституціях та інших законодавчих актах кожної країни;
— поліграфічні (найчастіше зафіксовані в спеціальних інструкціях чи галузевих стандартах);
— етичні (нечисленні; лише частково зафіксовані в законодавчих актах країн);
— естетичні (оскільки самі категорії прекрасного важко піддаються формалізації, й норми для них нечисленні; їх можна варіювати в дуже широких межах).
15. Коректурні знаки...
Коректурними знаками (знаками виправлення) називають спеціально утворену для видавничої справи і прийняту на державному рівні (наприклад, у вигляді стандарту) множину знаків, які використовують для фіксації місця розташування помилок у повідомленні та завдання методу їх виправлення
Коректурні знаки ділять на знаки для текстової й для ілюстраційної частин оригіналу, їх застосовують як під час опрацювання авторського і видавничого оригіналів (частину знаків), так і під час опрацювання проекту видання (всі знаки). Іноді коректурні знаки для опрацювання авторського І видавничого оригіналів подають навіть окремо, хоча вони с лише частиною загальної множини коректурних знаків.
В Україні для текстової частини оригіналу використовують вісім груп знаків :
— заміни;
— вставлення;
— видалення;
— переставлення;
— виправлення пробільних елементів;
— виправлення шрифтових виділені.;
— виправлення технічних дефектів і її набору;
— відміни зробленого виправлення.
Під час опрацювання повідомлень застосовують таку методику роботи з корек¬турними знаками.
19. Юридичні норми редагування
Нормативна база
Законодавство України у сфері інформаційних ресурсів та регулювання інформаційних потоків найперше враховує норми міжнародних конвенцій та угод, а саме: Всесвітньої конвенції про авторське право (1952 р.) і міжнародні норми закладені в окремих статтях Конституції України. Крім того, в ній закладені й такі конституційні норми, що відтворюють специфіку лише нашої держави.Конституційні норми деталізовані в низці законів, які регулюють нормативну базу інформаційних ресурсів та інформаційних потоків в Україні: "Про інформацію", "Про державну таємницю", а також окремі статті адміністра¬тивного, цивільного та кримінального кодексів
Конституційні та законодавчі норми
Мова. Вибір мови для публікування повідомлень на території України регулює Конституція та Закон "Про мови в Українській РСР". Державною мовою в Україні є українська (ст. 10 Конституції). Публікування повідомлень офіційних державних органів може бути і українською, і російською мовами (ст. 10, "Про мови в Українській РСР").• На територіях компактного проживання національних меншин такі повідомлення можуть бути розповсюджені мовами національних меншин (ст. 33, там само).
Цензура.
• Цензура в сфері інформаційної діяльності України заборонена (ст. 15 Конституції).Приклад. У наш час в одній із великих азійських країн, де панує тоталітарний режим, цензура перевіряє навіть прогнози погоди, які публікують у молодіжних газетах. Причина полягає в тому, що влада час від часу проводить мітинги, а несприятливі погодні умови можуть зірвати їх проведення.
Свобода слова.• Кожен громадянин України має право на свободу слова, на вільне висловлення своїх поглядів і переконань (ст. 34 Конституції).Цьому не може перешкодити навіть та ситуація, коли погляди й переконання автора й редактора — протилежні.
Істинність і повнота повідомлень.• Подана автором у повідомленні інформація повинна бути об'єктивною, вірогідною, повною і точною (ст. 5 Закону "Про інформацію").
23. Композиційні норми редагування
Композиційні норми редагування надзвичайно важливі. Вдало вибрана композиція значною мірою забезпечує успіх повідомлення.
Основні завдання контролю за дотриманням композиційних норм полягають у тому, щоби виявити, чи відповідає логіка матеріалу композиції повідомлення і чи відповідає пропонований автором ступінь складності композиції можливостям реципієнтів її прийняти.
Рубрикація як модель композиційної структури документу. Повідомлення складається з композиційних одиниць. Цим одиницям дають імена, які називають рубриками. Утворену зі всього повідомлення довжину рубрик, подану в порядку розташування композиційних одиниць, називають рубрикацією. Така рубрикація е моделлю композиційної будови (структури) повідомлення.
1. Оповідна композиція
Цей тип композиції базується на тому, що композиційні одиниці, які описують певні сюжети, співвідносять із відрізками часу, в яких розгорталися ці сюжети, а далі розташовують усі одиниці за певними правилами (нормами).
2. Діалогова композиція
Для цієї композиції характерно те, що кілька (2,3,4 ... к) учасників (А, В. С, £) комунікативного акту виголошують по одній репліці, а далі комунікативний акт послідовно не у прямій хронології) повторюють п разів (11-7).Композиція зі строго визначеним порядком виголошення реплік учасників комунікативного акту не є обов'язковою. 3. Вкладена композиція
Суть вкладеної композиції полягає в тому, що композиційні одиниці повідомлення вкладають одну в другу за принципом російської національної іграшки "матрьошки".
4. Циклічна композиція
Суть циклічної (кільцевої) композиції полягає в тому, що окремі композиційні одиниці повідомлення весь час повторюються, додаючи при кожному повторенні якийсь новий елементи. Основною характеристикою циклічної композиції є кількість циклів (повторень; композиційної одиниці).
28. Технологічні особливості комп’ютерного редагування
У наш час вже ні в кого не викликає сумніву, що за допомогою універсальних електронних пристроїв — комп'ютерів — можна автоматизувати низку операцій редагування. Підтвердженням цього є широко використовувані текстові процесори (ТП), в яких, крім операцій набирання й виправлення тексту, автоматизовано найпростіші операції редагування. Будемо розглядати лише ті проблеми, які виникли у редагуванні упродовж останніх 10—20 років і поки що не завжди мають оптимальний науковий розв'язок.
Можливість виконання на комп'ютері деяких процесів редагування й усвідомлення можливості часткової заміни людини-редактора комп'ютером змусила дослідників переосмислити саму суть процесу редагування. Зокрема, виявилося вкрай важливим детально, крок за кроком, описати хоча б основні процедури, що їх виконує під час опрацювання тексту редактор, і скласти їх алгоритм (далі такий алгоритм може бути закодований будь-якою мовою програмування, трансльований і виконаний на комп'ютері). Такий алгоритмічний опис роботи редактора—це кібернетична модель його виробничої діяльності. Одну з вирішальних ролей у моделюванні редагування повинна відіграти така складова частина сучасного мовознавства як комп'ютерна лінгвістика.
Сучасні ТП мають також (функції, що дають змогу набирати складні тексти (форм й таблиці), а також виконувати технічні малюнки середньої складності. Останні вереї мають також конвертори, які дають змогу перетворювати видання, підготовані друкування на папері, у комп'ютерні видання, доступні через мережу Інтернет.
Враховуючи сучасні можливості комп'ютерної лінгвістики, можна передбачити, що розвиток систем редагування і далі буде здійснюватися на основі текстових процесорів. Саме ці СР забезпечуватимуть можливість автоматизованого й автоматичного редагування текстів.
34. Редакторська підготовка перекладів
Загальна теорія перекладу досліджує універсальні закономірності збереження інформації, яка виражена засобами однієї мови при її перевиразі засобами іншої мови. Загальна теорія перекладу, спираючись на поняття структурної лінгвістики та теорії інформації, розглядає переклад як міжмовну комунікацію, а сам процес перекладу як такий, що складається з двох основних етапів – аналізу (розуміння повідомлення) і синтезу (творення повідомлення). Положення загальної теорії перекладу конкретизується на матеріалі двох мов, які вступають між собою в контакт у процесі перекладу. Окремі теорії перекладу аналізують лексичні, морфологічні, синтаксичні особливості двох мов і дають рекомендації щодо найбільш ефективних способів перекладу текстів. З окремими теоріями перекладу взаємодіють стильові теорії перекладу, які узагальнюють практику перекладу текстів, що належать до певного функціонального стилю. Таким чином, маємо теорії перекладу наукових та технічних текстів, офіційно-ділових текстів, газетно-інформаційних повідомлень, публіцистики. Починати аналіз перекладу треба не з нього самого, а з усвідомлення першотвору в його зв’язках з суспільним життям тієї країни й тієї епохи, які його породили і які в ньому відбилися. Треба також знати, яке місце посідає оригінал у творчості його автора та яку роль він відіграв у розвитку літератури. Лише після цього можна переходити до розгляду оригіналу як певної ідейно-художньої цінності, естетична своєрідність якої полягає в способі втілення задуму автора за допомогою стилістичних засобів мови. Для того, щоб встановити цю своєрідність, треба дослідити діалектичний зв’язок елементів змісту й форми художнього твору на всіх рівнях його структури – лексико-семантичному, морфологічному, синтаксичному, ритміко – інтонаційному, фонетичному. Зіставлення одержаних в результаті такого дослідження наслідків, усвідомлення ролі окремої деталі в художньому цілому творі, виділення провідного й другорядного в ньому веде до вироблення естетичної концепції оригіналу. Після цього перед дослідником розкриваються два шляхи. Можна аналогічним способом проаналізувати переклад і потім зіставити одержані наслідки з даними аналізу оригіналу. А можна порівнювати переклад з першотвором, рівень за рівнем, щоразу встановлюючи моменти тотожності чи розбіжності перекладу від оригіналу.
38. Редагування наукво-популярних видань
Науково-популярними прийнято називати такі
видання, які, як і наукові, містять результати теоретичних чи експериментальних досліджень у галузях науки, культури, мистецтва і техніки, однак матеріал у яких викладений у доступній для читача-неспеціаліста формі. Основне призначення таких видань —популярно подати нефахівцям з даної проблематики певні наукові знання.
Маючи на увазі такий доволі широкий читацький загал, варто відшукати відповідь на запитання: який тематичний діапазон слід вважати безпрограшним з огляду на
попит? Тематика ця може бути найрізноманітніша — від таємниць природи, Всесвіту, історії цивілізаційного поступу людства взагалі і свого народу зокрема — до вічного пошуку істини, боротьби ідей, характерів, пізнання життя видатних особистостей. Певною мірою проблематику
науково-популярних книг репрезентують, бодай фрагментарно, ось ці назви видавничих серій, випуски яких у недавні роки збирали найбільші наклади: "Еврика", "Просто про
складне", "Життя славетних", "Вікно в природу", "Таємниці Всесвіту".
Зважаючи на те, що за підготовку науково-популярних видань стабільно беруться багато видавців, перед ними незмінно виникає ще одне запитання: яка книга з науково- популярного блока матиме в сучасного читача підвищений попит? Відповідь уже відома: та, що виділяється з-поміж інших за такими ознаками:
• зовнішнім дизайном і внутрішньою художньо-технічною "начинкою";
• майстерністю застосування прийомів популяризації викладу матеріалу.
42. Редакторська підготовка складових тексту
Основою авторського чи видавничого оригіналу, над удосконаленням якого (у відповідності з творчим задумом автора чи видавництва) професійно працює редактор, є текст. Щоправда, можуть бути й ілюстрації (якщо йдеться про зображальні видання) або нотні знаки (коли готується до друку нотне видання).
Заголовок. Найкоротше і найпростіше визначення поняття заголовка може бути таким. Заголовок — це назва твору або окремих його частин. Однак у контексті видавничої справи та редагування таке загальне, енциклопедичне, визначення потребує уточнення, конкретизування. Йдеться про те, що редактор у процесі роботи над авторським оригіналом матиме справу із
значною кількістю різноманітних заголовків. Цей своєрідний заголовковий комплекс, завдяки належній організації, може й повинен слугувати справжнім стрижнем цілого видання. Отож, складовими цього заголовкового комплексу є частини, розділи, підрозділи, параграфи, підпараграфи окремого твору, службової частини видання, назви рубрик, таблиць. Аби безпомилково розрізняти сутність, значення і місце кожного заголовка в тексті, напочатку редакторові доцільно навчитися уяснити різноманітність заголовків за трьома головними функціональними ознаками:
• за змістом;
• за формою зображення;
• за місцем розташування.
За змістом заголовки поділяються на:
• тематичні прості;
• тематичні складні. Слово цитата — німецького походження (німецьке zitat, латинське cito означають наводжу, проголошую). Узагальнено означає точний, буквальний витяг з якогосьтексту або чиєїсь промови. У видавничому контексті це поняття вживається для позначення частини тексту, запозиченого й дослівно відтвореного з певною метою з твору іншого автора. Важливо з'ясувати джерело цитування. Особливо це слід робити у випадках, коли цитований твір мав кілька перевидань, або коли у зміст твору українського автора (скажімо, художня, наукова література, публіцистика) втручалася російська чи радянська цензура.
СКАЧАТЬ
|
Автор: tomir2007 | Просмотров: 223 | Рейтинг: 0.0/ 0 |
Подобные работы:
|
|
|