Розділ I. Теоретичні основи формування ціннісного ставлення до себе у дітей дошкільного віку………………………...……………………………….……......4-5

1.1. Ціннісне ставлення до себе як чинник особистісного розвитку
дитини……………………………………………………………………….6-9
1.2. Вплив родинного виховання на розвиток ціннісного самоставлення дошкільників………………………………………………………………9-13

Розділ II. Експерементальне дослідження проблеми формування ціннісного ставлення до себе у дітей дошкільного віку в умовах дошкільного навчального закладу……………………………………………………………………….…..14-19
2.1. Діагностика сформованості ціннісного ставлення до себе у
дошкільників…………………………………………………………………….14-16
2.2. Зміст, методи і форми формування ціннісного ставлення до себе у дітей дошкільного віку……………………………………………………….…….…16-19

Висновки………………………………………………...………………………20-21
Список використаних джерел…….…………..………………………………..22-23
Додатки………………………...………………………………………………..24-28

Вступ
Дошкільний вік характеризується бурхливим розвитком емоційної сфери, яка справляє величезний вплив на особистісний розвиток дитини, на оволодіння нею різноманітними видами діяльності. Впродовж дошкільного дитинства емоції розвиваються, ускладнюються і набувають інтелектуалізованого характеру (Л.Виготський). Особливої уваги заслуговує вивчення ціннісного ставлення дитини дошкільного віку до себе, оскільки ставлення загалом є проекцією особистісного розвитку людини, який
започатковується саме у цьому віці.
На важливості дослідження емоційної сфери, зокрема емоційних ставлень дітей дошкільного віку наголошував О.Запорожець. Він стверджував, що виховання почуттів з перших років життя є найважливішим завданням, оскільки те, як будуть засвоюватися знання та уміння, вирішальним чином залежить від емоційного ставлення суб’єкта до оточуючих людей і довкілля. Провідними ставленнями особистості є ставлення до інших людей, до праці та до себе самої. Якщо особливості ставлення особистості до інших і до праці досліджені та знайшли своє висвітлення у психолого-педагогічній літературі, то ставлення до себе залишається найменш дослідженим, особливо коли йдеться про дітей дошкільного віку.
В працях І.Беха, О.Леонтьєва, C. Тищенко, О. Кононко, розглядаються загальнотеоретичні та методологічні підходи до вирішення питання про природу, генезу та структуру ставлень особистості крізь призму її морального становлення, формування її характеру. Для особистісного розвитку дитини важливо формування у неї емоційно-ціннісного ставлення до себе як до суб’єкта гуманних стосунків з ровесниками. Таке ставлення до себе складається на ґрунті дитячих переживань, що виникають у взаємодії з іншими дітьми, яку організовує дорослий . Виходячи з цього, ставлення до себе та інших людей розглядаються у психології як проблема, розробка якої може збагатити теорію та практику виховання підростаючого покоління. Важливим є дослідження взаємозв’язку між ставленням дитини до себе і ставленням до інших людей, оскільки саме у стосунках з ними відбувається її особистісний розвиток.[1, 16, 5, 19, 25]
Недостатнє вивчення проблеми формування ціннісного ставлення до себе та важливість її дослідження на етапі дошкільного дитинства, який є початковим етапом особистісного розвитку, і зумовили вибір теми даної курсової роботи : “Формування ціннісного ставлення до себе у дошкільників”.
Об’єкт дослідження – процес формування ціннісного ставлення до себе у дитини дошкільного віку.
Предмет дослідження – психологічні особливості ціннісних ставлень до себе дитини дошкільного віку та їх вплив на її особистісний розвиток дошкільника.
Мета дослідження – теоретично обґрунтувати і експериментально дослідити психологічні особливості ціннісних ставлень дитини до себе , розробити засоби психокорекції ставлення дошкільників до себе .
В основу дослідження покладено припущення про те, що між ставленням до себе і ставленням до ровесників існує взаємозв’язок, який проявляється в тому, що усвідомлення власних переживань зумовлює усвідомлення переживань ровесників. Створення сприятливого мікроклімату у групі ровесників є умовою становлення у дитини позитивного ставлення до себе , що є підґрунтям її особистісного розвитку.
Завдання дослідження:
1. Визначити теоретичні основи формування ціннісного ставлення до себе
2. Охарактеризувати сутність поняття «ціннісне ставлення» та встановити його роль у розвитку особистості.
3. Обґрунтувати та експериментально перевірити методи і форми формування ціннісного ставлення до себе.
Методи дослідження. Для розв’язання завдань, досягнення мети та перевірки гіпотези дослідження мною був використаний комплекс теоретичних та емпіричних методів, який включав аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, констатувальний та формувальний експеримент, спостереження, бесіда, опитування.

Розділ I. Теоретичні основи формування ціннісного ставлення до себе у дітей дошкільного віку
Сучасний зміст виховання в Україні складає науково обґрунтована система загальнокультурних і національних цінностей та відповідна сукупність соціально значущих якостей особистості, що характеризують її ставлення до суспільства і держави, інших людей, самої себе, праці, природи, мистецтва. Система цінностей і якостей особистості розвивається і виявляється через її власні ставлення. Цей процес передбачає поєднання інтересів особистості – вільного саморозвитку і збереження своєї індивідуальності; суспільства - саморозвиток особистості має здійснюватися на моральній основі; держави, нації – діти мають зростати стали національно свідомими громадянами, патріотами, здатними забезпечити країні гідне місце в цивілізованому світі
Ціннісне ставлення до себе виступає важливою умовою сформованості у дітей активної життєвої позиції і передбачає сформованість у зростаючої особистості вміння цінувати себе як носія фізичних, духовно-душевних та соціальних сил.
Ціннісне ставлення до свого фізичного “Я” характеризує вміння особистості позитивно оцінювати свою зовнішність, тілобудову, поставу, розвиток рухових здібностей, фізичну витривалість, високу працездатність, функціональну спроможність, швидке відновлення сил після фізичного навантаження, статеву належність, гігієнічні навички, корисні звички, стан свого здоров’я, турботу про безпеку власної життєдіяльності, здоровий спосіб життя. [17]
Ціннісне ставлення до свого психічного “Я” передбачає виховання у дітей культури пізнання власного внутрішнього світу - думок, переживань, станів, намірів, прагнень, цілей, ідеалів, цінностей, ставлень. Важливо навчити зростаючу особистість приймати себе такою, якою вона є, орієнтуватися у своїх позитивних і негативних якостях, сприяти формуванню в неї реалістичної Я-концепції, готовності та здатності до самовдосконалення, конструктивної самокритичності. В дошкільному віці основним завданням є виховання в дітей інтересу до свого внутрішнього життя, здатності концентрувати на ньому свою увагу. Виховуючи зростаючу особистість, педагог бере до уваги, що її ціннісне ставлення до свого соціального “Я” виявляється у здатності орієнтуватися у нових умовах життя, пристосовуватися та конструктивно на них впливати; визначенні свого статусу в соціальній групі, налагодженні спільної праці з дорослими та однолітками, вмінні попереджувати конфлікти, виходити з них з найменшими втратами, справедливому і людяному поводженні стосовно партнерів по спілкуванню.[18]
Характер ціннісного ставлення особистості до свого соціального “Я” суттєво змінюється з віком. В дошкільному віці актуальними завданнями соціального розвитку є гармонізація процесів адаптації та первинної соціалізації, формування комунікативних навичок, виховання елементарних форм відповідальної поведінки особистості. [1]

1.1. Ціннісне ставлення до себе як чинник особистісного розвитку дитини
Реформування системи освіти, її концептуальних, структурних та організаційних основ у контексті суспільно-економічних перетворень, які відбуваються в Україні, не мислиться без виховання і розвитку творчої особистості, яка здатна спрямувати свою життєдіяльність у русло гуманістичного розвитку суспільства і саморозвитку, на підґрунті засвоєння загальнолюдських цінностей. У зв’язку з цим набуває значущості пошук ціннісних механізмів розвитку підростаючого покоління, формування цілеспрямованого поціновування життя як найдорожчого скарбу, уміння визначати життєві перспективи, набувати віри у власні сили.
Формування системи цінностей визначається об’єктивними законами розвитку суспільства, закономірностями розвитку в конкретних суспільних умовах.
Формування ціннісного ставлення до себе є найбільш пізнім у порівнянні з іншими утвореннями особистості. У всіх видах діяльності й поведінки названі ставлення ідуть за ставленнями до ситуації, предмета й засобів діяльності, до інших людей. Лише через багато об’єктів ставлення, свідомість сама стає об’єктом самосвідомості. Потрібно накопичення досвіду багатьох подібних усвідомлень себе суб’єктом поведінки для того, щоб ставлення до себе перетворилися у властивість, яка називається рефлексивністю. Однак саме ці властивості завершують структуру особистості й забезпечують її цілісність. Вони найбільш тісно пов’язані з цілями життя і діяльності, ціннісними орієнтаціями, установками, виконуючи функцію самопізнання, самоконтролю, саморегуляції та самоорганізації особистості.
У філософський літературі поширений підхід, при якому розрізняють два типи цінностей. Перший з них являє собою цінності, сенс яких визначається наявними потребами та інтересами людини, тобто ті цінності, які обслуговують самоствердження людської особистості. До другого типу належать ті, які надають сенсу існуванню самої людини, творять і відроджують її у певній принципово новій якості. Цінності другого типу є вищими, вони утворюють сенс життя, вимагають морального ставлення до себе [11]. Водночас огляд філософської літератури засвідчує відсутність єдиної позиції щодо визначення категорії “цінність” . Цінності розглядаються як елемент структури особистості, чинник детермінації і регулювання її мотивації до дії. Специфіка категорії “цінність” полягає в тому, що вона водночас є предметом і ставленням до цього предмета[5, 7] . Саме це дозволяє розглянути її не тільки з філософської, а з психологічної точки зору.
В сучасній психологічній літературі накопичено багатий досвід дослідження категорії “цінність”. Цікаві підходи до трактування даного питання ми знаходимо в працях відомих дослідників [4,6,7,12], які наголошують, що цінність має для людини велику значимість і відповідає її актуальним потребам, ідеалам, особистісним смислам. “Цінність”– не просто об’єкт потреб, а опосередкований культурою еталон належного в досягненні цих потреб, який має трансцендентний характер, який виходить за межі індивідуальної свідомості. Особлива увага приділялася авторами особистісним цінностям, які включають в себе як індивідуалізовані суспільством цінності, так і індивідуальні, унікальні для кожної конкретної особистості. У кожної людини особистісні цінності розрізняються за значимістю, ніби вибудовуючи ієрархію, і при всій специфічності можуть бути в загальних рисах схожими у різних людей [8].
Особливий акцент до трактування названої проблеми ми знаходимо в працях Д.А.Леонтьєва, що, вивчаючи проблему цінностей, пропонує своєрідні іерархічні сходинки основних цінностей, якими керується людина, а саме:
• беспосередні цінності етичного порядку (чесність, порядність, доброта, непримиренність до недоліків);
• цінності міжособистісного спілкування (вихованість, життєрадісніть, чуйність);
• цінності професійної самореалізації (відповідальність, життєрадісність, ефективність у справах, тверда воля, ретельність);
• індивідуальні цінності (незалежність, відповідальність, конформізм) [5].
У науковій спадщині В.О. Татенко нами виділено окремі ідеї, що слугуватимуть вихідними положеннями для вивчення заданої проблеми.
Дослідниця пов’язує ціннісні пріоритети з аспектом самотворення індивідом як суб’єктом власної психіки в онтогенезі, її ефективним захистом і збереженням з одного боку і розвитком та вдосконаленням – з іншого. “Ціннісно-цільові ставлення до себе як до суб’єкта власного психічного життя, що є також метою і цінністю, яка трансформується у відношення смислове, в якому мета і засіб переходять одне в одне; індивід як суб’єкт психічної активності творить і стверджує себе через творення світу і своєї власної психіки [ 9].

Третій тип - неприйнятно-домінантний тип ціннісного ставлення до дитини. Для батьків із названим типом ціннісного ставлення характерним є емоційне неприйняття дитини. Досить часто це пояснюється тим, що діти не виправдали більшою чи меншою мірою їхніх очікувань щодо свого характеру, розумового чи фізичного розвитку. Емоційні контакти з ними обмежені і частіше зводяться до обговорення негативних проявів у поведінці. Поведінка дітей знаходиться під постійним контролем, при цьому все, що виходить за межі розуміння дорослого, осуджується і не приймається. Думкам, ідеям, поглядам дитини не надається належної ваги, тому спільна діяльність із дорослим можлива лише за умови домінування останніх. Батьки із цим типом ціннісного ставлення до дітей більшою мірою зорієнтовані на те, щоб досягти виховного ефекту "тут" і "зараз". Тому в арсеналі покарань широко представлені фізичні, обмеження рухової активності, емоційна агресія, позбавлення перспективи радості. Розглядаючи дитину в ракурсі власного самоствердження, задоволення власних життєвих амбіцій, вдаються до сумнівних способів підтримання її ціннісного ставлення до себе, наприклад, підкреслено хваляться ними в присутності сторонніх, змушують їх хвалитися своїми успіхами, навчають будь-що відстоювати свою вищість.
Дослідники співвіднесли конкретних дітей, які характеризуються певним рівнем розвитку ціннісного само ставлення , із типом ціннісного ставлення до них із боку батьків. Було з’ясовано, що найбільш сприятливим для виховання ціннісного ставлення до себе можна вважати емоційно-прийнятний, дійово-конструктивний тип ціннісного ставлення до дитини в родині. Таке ставлення найбільшою мірою продукує високий і оптимальний рівень формування цієї якості. При цьому складаються сприятливі умови для формування гармонійного образу-"Я", з одного боку, завдяки безумовному прийняттю дитини своїми батьками та постійними, тривалими, насиченими емоційно забарвленими зв’язками, з іншого – їхньому спеціальному опікуванню виробленням дитиною ціннісного ставлення до себе. Батьки не просто демонструють різними способами шанобливе ставлення до дитини (збагачуючи таким способом емоційний компонент), а й дбають про розширення й уточнення уявлень дитини про себе, впливаючи на коґнітивний компонент образу-"Я" уявленнями про самостійність, умілість, старанність, критичність, відповідальність тощо.
Несприятливим для формування ціннісного ставлення до себе визнано неприйнятно-домінантний тип ціннісного ставлення, за якого дитина зростає як особистість в умовах емоційного блокування, невіри в її сили, переважання негативних суджень із приводу досягнень і особистісних якостей. У її поведінці вбачають перш за все негативні витоки, "душевні контакти" з нею зведені до мінімуму, а негативні оцінки окремих сторін визначають низьку ціннісну вартість дитини як особистості. Такий підхід у вихованні деформує емоційний компонент образу-"Я" дитини, що у свою чергу спричиняє дезорієнтацію тієї у своїх вадах і чеснотах. Дитина стає нездатною переживати свою цінність навіть тоді, коли на те є об’єктивні підстави.
Невимогливо-опікунський, поблажливий тип ціннісного ставлення до дитини гальмує становлення високого рівня ціннісного ставлення до себе у дітей . За таких умов стає неможливим формування гармонійного образу-"Я", зокрема його коґнітивного компонента, зникає можливість виробляти більш-менш адекватне уявлення стосовно себе, наслідків своєї продуктивної діяльності. Образ-"Я" деформується, стає розмитим і нечітким, погано орієнтує її в житті. Ставлення дорослих не стимулює дитину до прагнення сформуватися за рахунок незалежної поведінки, старанності, високих стандартів якості виконання завдань практичного характеру. Дитина розглядається як об’єкт, що цілком залежить від волі дорослого. Таке ставлення, хоча має дещо завуальований характер, все ж за своєю сутністю можна класифікувати як свого роду неприйняття дитини як особистості.
Отже, можна зробити висновок, що позитивні зміни у формуванні громадянського суспільства актуалізують проблему гуманізації виховання і навчання дітей, посилюють інтерес до діяльності різноманітних виховних інституцій і, в першу чергу, родини; важливим чинником характеру ціннісного ставлення до себе дошкільників є тип ціннісного ставлення до них із боку значущих дорослих – батьків. Останній визначається мірою прийняття дитини, характером її оцінювання, особливостями взаємодії; найбільш сприятливим для формування ціннісного ставлення до себе в дошкільників є емоційно-прийнятний, дійово-конструктивний тип ставлення батьків, за якого дитина отримує повноцінний індивідуальний досвід на тлі уважного ставлення до себе з боку батьків. Неприйнятно-домінантний та невимогливо-поблажливий, опікунський типи гальмують розвиток ціннісного ставлення до себе в дитини, дезорієнтуючи її у вадах та чеснотах, викликаючи до життя почуття малоцінності та неспроможності.

Розділ II. Експерементальне дослідження проблеми формування ціннісного ставлення до себе у дітей дошкільного віку

2.1. Діагностика сформованості ціннісного ставлення до себе у дітей дошкільного віку в умовах дошкільного навчального закладу
З метою визначення рівнів становлення ціннісного ставлення дитини до себе було проведено констатувальний експеримент, який ми вирішили проводити в двох напрямках: дослідницька робота з дітьми з метою визначення у них рівня сформованості ціннісного ставлення до себе ; і дослідницька робота з дорослими з метою визначення впливу сім'ї формування ціннісного ставлення до себе у дітей дошкільного віку. Експериментальна робота відбувалася у ДНЗ № 9 міста Умань в двох старших групах. Робота проводилась в три етапи: констатувальний, формувальний і контрольний.
В процесі констатувального експерименту було задіяно 40 дітей , з них: 20 дітей експериментальної групи (ЕГ) і 20 дітей контрольної групи (КГ), 40 батьків та 2 педагоги .Для визначення рівня сформованості ціннісного ставлення до себе ми вирішили використати декілька методик. Всю роботу проводили в групах дитячого садка, тому що, на нашу думку, при таких умовах найбільш оптимально виявляються особистісні якості дітей, так як особистість дитини проявляється у грі з однолітками, у міжособистісних взаєминах з однолітками, у вмінні поводити себе у колективі, у спілкуванні з дорослим.
Ми поставили такі завдання:
1. Визначити рівень сформованості ціннісного ставлення до себе у дітей дошкільного віку
2. Визначити особливості впливу дорослих на формування ціннісного ставлення до себе у дітей дошкільного віку
Спочатку ми проводили спостереження за діяльністю дітей. Мета спостереження полягла у визначенні рівня сформованості ціннісного ставлення до себе. Ми визначили компоненти ціннісного ставлення до себе – самооцінка, впевненість в своїх силах при подоланні перешкод та впевнена поведінка в соціумі. Методика містила 3 завдання, які зображені на 3 картках. Дітям пропонувалося взяти картку, яку, на думку дитини вона зможе виконати. Перша картка із важким завданням, на другій картці - легше завдання, а на третій картці - найлегше завдання. Спостереження проводилось і в експериментальній групі і в контрольній групі. В ході експерименту діти обирали завдання, яке, на їх думку, вони можуть виконати.
Отже, проаналізувавши це спостереження ми зробили висновок, що в (ЕГ) - 25% дітей із позитивним ціннісним ставленням до себе, 30% - з адекватним, 45% - з негативним. В (КГ) - 20% дітей з позитивним, 30% - з суперечливим і 50% - з негативним ціннісним ставленням до себе.
Продовжуючи нашу експериментальну роботу, ми запропонували дітям намалювати свою сім'ю, ця методика передбачає відображення переживання і сприйняття дитиною свого місця в сім'ї, ставлення дитини до сім'ї в цілому і окремих її членів.
Аналізуючи малюнки дітей, можна визначити рівень сприйняття дитиною свого місця в сім’ї , в (ЕГ) – 3 % дітей з високим рівнем, 12 % - з середнім, 85 % - з низьким. В (КГ) – 4 % з високим, 19 % - з середнім, 77 % - з низьким рівнем сприйняття свого місця в сім’ї.
Другим напрямом константувального експерименту стало визначення ставлення батьків до дітей. Щоб краще дізнатись, як батьки розуміють своїх дітей, ми запропонували їм тест. Проаналізувавши цей тест в експериментальній групі, ми з'ясували, що 15% батьків не розуміють своїх дітей, у 60% батьків виникають труднощі у спілкуванні і розумінні своєї дитини, і тільки у 25% батьків налагоджені стосунки із дітьми. Ідентична ситуація і в контрольній групі: у 20% батьків погано налагоджені стосунки з дитиною, у 65% - виникають труднощі у спілкуванні з своєю дитиною і 15% батьків успішно виховують і розуміють свою дитину.
Батьківське ставлення розуміють як систему різноманітних почуттів по відношенню до дитини, стереотипів поведінки, що практикуються в спілкуванні з ними, особливостей сприйняття і розуміння характеру на особистості дитини її вчинків. На наступному етапі нашого дослідження ми запропонували батькам дітей тест-опитувальник А.Я. Варга і В.В. Століна (Додаток А). Проаналізувавши відповіді батьків, ми зробили висновок , що ціннісне ставлення до дітей сформоване у 20% сімей, що в свою чергу навело нас на думку, що для того, щоб сформувати адекватне ціннісне ставлення до себе у дітей, необхідно провести відповідну роботу з батьками.
На підставі аналізу результатів дослідницьких процедур, ми розподілили дітей на три групи за рівнями формування ціннісного ставлення до себе. І група - діти із завищеним ціннісним ставленням до себе. Це діти, у яких розвинена самозакоханість, ілюзія впевненості, зазнайства, ці діти в усьому намагаються бути кращими за всіх. У експериментальній групі таких дітей 22%, в контрольній - 22%.
II група діти з позитивним ціннісним ставленням до себе. Дітям цієї групи притаманна активність, кмітливість, бадьорість, почуття гумору, товариськість. У експериментальній групі таких дітей 40%, в контрольній - 38%.
III група - діти із несформованим ціннісним ставленням до себе, яким притаманна пасивність, недовірливість, підвищена вразливість, невпевненість. У експериментальній групі їх 38%, а в контрольній - 40%.
Ми визначили рівень сформованості ціннісного ставлення до себе та особливості впливу дорослих на формування ціннісного ставлення до себе у дітей дошкільного віку за допомогою проведення спостережень, виконання дітьми та батьками завдань і тестів.Результати констатувального експерименту засвідчили, що 38% дітей (ЕГ) мають негативне ціннісне ставлення до себе, це могло негативно вплинути на майбутнє їх навчання в школі, тому необхідно було провести систему заходів, щодо формування у цих дітей позитивного ставлення до себе. А так, як свідчили дослідження константувального експерименту та теоретичні дані науковців, що сім'я має неабиякий вплив на формування особистості дитини, тому необхідно було провести ряд заходів, щоб направити батьків на вірний шлях виховання їхньої дитини.

2.2. Зміст, методи і форми формування ціннісного ставлення до себе у дітей дошкільного віку
З метою формування ціннісного ставлення до себе у дітей дошкільного віку ми провели формувальний експеримент, в якому були задіяні діти, батьки та педагоги. Розпочали свою роботу з батьками з батьківських зборів на тему: «Формування у дошкільників ціннісного ставлення до себе». На цих зборах ми познайомили батьків з формуванням образу власного «Я» у дошкільників, як важливо не впустити жодної сторони у вихованні саме дошкільника, у якого починають розвиватись всі психічні якості притаманні дорослій людині. Охарактеризували ціннісне ставлення до себе, як важливу сторону розвитку особистості. Рішенням зборів було: «Сприяти формуванню в дітей ціннісного ставлення до себе, здатності правильно оцінювати свої дії і вчинки. У житті сім'ї підтримувати процес прояву та становлення неповторної індивідуальності дитини, соціально корисної спрямованості її особистості, ініціативи та починання, що відповідають їй». ,
Для того, щоб батьки більше дізнались про ставлення дитини до себе, про важливість формування у дитини ціннісного ставлення до себе, ми запропонували їм відвідати лекцію на тему: «Формування ціннісного ставлення до себе у дітей дошкільного віку». В цій лекції ми сформували основні правила виховання дитини дошкільного віку. Спрямували батьків на правильний шлях виховання дитини як особистості.
Дуже важливим аспектом формування дитячої особистості є формування адекватних взаємин між членами родини. Одним з пріоритетних методів соціально-життєвої допомоги батькам і дітям є тренінг батьківської ефективності у взаєминах з дітьми, який ми і запропонували батькам. Метою тренінгу було підвищити ефективність учасників у виховних взаєминах з дітьми. Тренінг складався з десяти занять, основними прийомами на тренінгу були: рольова гра, дискусія, розгляд реальних проблемних ситуацій учасників, аналіз життєвого досвіду, обговорення інформації.
На перших заняттях було небагато батьків, які хотіли покращити взаємини в сім'ї, вважаючи, що в них нормальні міжособистісні взаємини, правильний стиль виховання своєї дитини, але вже починаючи з четвертого заняття ми зацікавили більшість батьків. Тому можна зробити висновок, що тренінг був ефективним у проведенні.
Впродовж всієї роботи з батьками, ми в куточку для батьків постійно містили інформацію на теми: «Сім правил формування у дитини ціннісного ставлення до себе», «Як підтримувати дитину»(Додаток Б), «Вплив батьківських установок на розвиток дітей».
Та робота з формування ціннісного ставлення до себе у дошкільників під впливом сім'ї не могла бути однобічною, тому паралельно з роботою для батьків ми займалися з дітьми (ЕГ).
Для кращого усвідомлення дитиною свого образу, ми розпочали роботу над усвідомленням свого імені. Вправа називалася «Давайте познайомимося». Кожен учасник називає своє ім'я (за бажанням, щось розповідає про себе і про своє ім'я). Після знайомства ми провели бесіду на тему «Як можна називати людину на ім'я». В ході бесіди ми повідомили дітям, що людину можна називати не тільки ім'ям, а й улюбленим ласкавим словом (сонечко, рибка...). Під час бесіди діти розповіли, як їх ласкаво називають тато і мама. Спершу виявляли ініціативність (за результатами констатувального експерименту) діти із добре сформованим ціннісним ставленням до себе, діти у яких не сформоване ціннісне ставлення до себе вступали в контакт тільки тоді, коли до них звертались. В вправі «Моє ім'я» (Додаток В) ми спонукали дітей до розкриття свого імені у тій формі, в якій воно подобається дитині. В ході бесіди в контакт почали вступати діти сором'язливі і пасивні.
Наступне заняття ми розпочали з вправи «Ім'я шепочуть хвилі», де діти уявляли, як їхнє ім'я можуть промовити хвилі, вітер, дощ, хмаринка тощо. Після чого ми домовились, що будемо називати один одного тільки ласкавими іменами, такими, які подобаються кожній дитині зокрема. Далі ми пограли в гру «Встаньте всі, хто...». Метою цієї гри було, вияснити, що вміє кожна дитина і надати їй впевненості у своїх діях і можливостях.
Нами було помічено, що більше ініціативи почали проявляти діти із погано сформованим ціннісним ставленням до себе.
Наступне заняття розпочалось із вправи «Квітка-ім'я», для кращого усвідомлення свого імені. Потім запропонували дітям намалювати в уяві портрет свого друга, метою цієї вправи розвинути у дітей навички аналізу і самоаналізу. В цій грі діти називали якості людини, які вони хотіли б бачити у своєму другові, звичайно кожна дитина хотіла б бачити у своєму наступникові найкращі якості людини: доброту, щирість, взаєморозуміння тощо. В ході гри ми помітили, що в бесіду вступали всі діти, незалежно від рівня сформованості ціннісного ставлення до себе.
Останнє заняття ми розпочали із привітання для створення психологічно комфортної атмосфери, і провели вправу-конкурс «Давайте вихвалятись!». Метою конкурсу було гармонізація домагань на соціальне визнання, розвиток досвіду позитивної взаємодії з однолітками. Спочатку діти хвалились тим, хто сидить поруч. А потім ми запропонували їм повихвалятись власними здобутками. Цим ми спонукали дітей на усвідомлення свого власного «Я», і якщо ти щось вмієш робити, то це в уяві дитини повинно викликати гордість за свої досягнення.
Наша система роботи протікала впродовж п'яти тижнів. Звичайно, великий аспект ми робили на виховання у батьків свідомого ставлення до виховання своєї дитини, так як свідчать теоретичні дані, більший вплив на дитину мають саме батьки, і одночасно ми проводили тренінгові заняття з дітьми.
На останньому контрольному етапі, вивчалася і аналізувалася результативність виконаної роботи.
За наслідками експериментальної роботи було проведено повторний метод спостереження за діяльністю дітей. Мета спостереження полягала у повторному визначенні сформованості ціннісного ставлення до себе . Основним методом діагностування сформованості у дітей ціннісного ставлення до себе виступило спостереження за їх діяльністю та поведінкою під час занять, спілкування з однолітками та дорослими на прогулянці. Результати підсумкового експерименту засвідчили, що в групах дітей старшого дошкільного віку, які працювали за запропонованою методикою, відбулися суттєві зрушення у рівнях сформованості ціннісного ставлення до себе. В (ЕГ) – 40 % з позитивним ціннісним ставленням, 50 % - з суперечливим ,і лише 10 % - з негативним. В (КГ) зрушень не відбулося.
У контрольній групі також спостерігалися певні позитивні зміни, проте несистематичність роботи з формування у дітей ціннісного ставлення до себе та невисокий рівень обізнаності батьків значно знизили можливість наближення дошкільників до вищого рівня сформованості ціннісного ставлення.

Висновки
У даній роботі було визначено теоретичні основи формування ціннісного ставлення до себе, в основу яких входить виховання у дітей культури пізнання власного внутрішнього світу - думок, переживань, станів, намірів, прагнень, цілей, ідеалів, цінностей, ставлень. Розкрито те, як важливо навчити зростаючу особистість приймати себе такою, якою вона є, орієнтуватися у своїх позитивних і негативних якостях, сприяти формуванню в дитини реалістичної Я-концепції, готовності та здатності до самовдосконалення, конструктивної самокритичності.
Сутність поняття «ціннісне ставлення» було охарактеризовано як системне утворення особистості. Це - продукт індивідуального розвитку людини. Під “ціннісним ставленням” ми розуміємо активну суб’єктивну спрямованість, яка належить до цінностей свідомості та поведінки особистості. Вивчення механізмів формування ціннісного самоставлення на ранніх етапах онтогенезу становить особливий інтерес як для психологічної науки, так і для педагогічної практики. Роль ціннісного ставлення у розвитку особистості дуже велика, адже реформування системи освіти, її концептуальних, структурних та організаційних основ у контексті суспільно-економічних перетворень, які відбуваються в Україні, не мислиться без виховання і розвитку творчої особистості, яка здатна спрямувати свою життєдіяльність у русло гуманістичного розвитку суспільства і саморозвитку, на підґрунті засвоєння загальнолюдських цінностей.
Також було обґрунтувано та експериментально перевірено методи і форми формування ціннісного ставлення до себе. З метою визначення рівнів становлення ціннісного ставлення дитини до себе було проведено констатувальний та формувальний експеримент в двох напрямках: дослідницька робота з дітьми з метою визначення у них рівня сформованості ціннісного ставлення до себе ; і дослідницька робота з дорослими з метою визначення впливу сім'ї формування ціннісного ставлення до себе у дітей дошкільного віку. Вся робота проводилась в групах дитячого садка, тому що, на нашу думку, при таких умовах найбільш оптимально виявляються особистісні якості дітей, так як особистість дитини проявляється у грі з однолітками, у міжособистісних взаєминах з однолітками, у вмінні поводити себе у колективі, у спілкуванні з дорослим.
У ході константувального експерименту ми проводили спостереження за дітьми, в результаті якого визначили рівень сформованості ціннісного ставлення до себе у дошкільників. Продовжуючи своє дослідження ми пропонували дітям завдання та тести, проаналізувавши які було виявлено дітей з позитивним і негативним ціннісним ставлення до себе.
Під час формувального експерименту ми провели роботу з батьками, яка включала батьківські збори, тренінг , публікування в куточку для батьків інформації по темі «Формування ціннісного ставлення до себе у дітей дошкільного віку».
Та робота з формування ціннісного ставлення до себе у дошкільників не могла бути однобічною, тому паралельно з роботою для батьків ми займалися з дітьми . Було проведено вправи « Давайте знайомитись», «Як можна називати людину на ім’я», Встаньте всі хто…» та інші.
Результати підсумкового експерименту засвідчили, що в групах дітей старшого дошкільного віку, які працювали за запропонованою методикою, відбулися суттєві зрушення у рівнях сформованості ціннісного ставлення до себе, в контрольній групі змін не відбулося, адже несистематичність роботи з формування у дітей ціннісного ставлення до себе та невисокий рівень обізнаності батьків значно знизили можливість наближення дошкільників до вищого рівня сформованості ціннісного ставлення.

Список літератури
1. Бех І. Д. Цінності як ядро особистості // Цінності освіти і виховання: Наук. метод. зб. / За ред. О.В. Сухомлинської. – К., 1997. – С. 8-12.
2. Выготский Л.С. Избранные психологические произведения. М., 1956.
3. Гартман Н. Эстетика // Пер с нем. Т.С. Батыщевой и др. / Под ред.
А.С. Васильева. – М.: Изд-во иностранной литературы. 1958. – 692 с.
4. Карпенко З.С.Аксіопсихологія особистості. – К.: ТОВ “Міжнар. фін.агенція”, 1998. – 216 с.
5. Леонтьев Д.А. Методика изучения ценностных ориентаций. – М.: Смысл, 1992. – 17 с.
6. Маслоу А.Г. Дальние пределы человеческой психики / Пер. с англ. – СПб.: Изд. гр. Евразия, 1997. – 430 с.
7. Образ жизни и ценностные ориентации личности / Отв. ред. Л.А. Арутюнян. – Ереван: Изд-во АН АрмССр, 1979. – 144 с.
8. Психологія особистості: Словник-довідник / За ред. П.П. Горностая, Т.М. Титаренко. – К.: Рута, 2001. – 320 с.
9. Татенко В.О. Самоцінність психічного у контексті суб’єктивно-генетичного підходу. // Система цінностей як регулятор педагогічної взаємодії. Тези доп. наук.-прак. конф. Київ-Дрогобич, 1994. – С. 34-35.
10. Тищенко С.П. Емоційно-ціннісне ставлення до себе як структурний компонент образу “Я”// Психологія. – К., 1983. – Вип. 22, С. 3-19.
11. Хоружа Л.Л. Етична компетентність майбутнього вчителя початкових класів: теорія і практика. – К.: Преса України, 2003. – 319 с.
12. Франкл В. Человек в поисках смысла: Сб.: Пер. с англ. и нем. – М.: Прогресс, 1990. – 368 с.
13. Fishbein M. (Ed.) Reading in Attitude Theory and Measurement. – New York: Wiley, 1967.
14. Parsons T. Struktura spoeczna a osobowasc.Hum. Marek Tabin- Warszana, Panstwowe Wyd. Ekonomicrne,1969. – 454 s.
15. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание : пер. с англ. / Р. Бернс. – М. : Прогресс, 1986. – 420 с.
16. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання : наук.-метод. посібник / І.Д. Бех. – К. : ІЗМН, 1998. – 204 с.
17. Закон України "Про охорону дитинства" // Права дитини: від витоків до сьогодення. – К. : Либідь, 2002. – С. 230–248.
18. Коментар до Базового компонента дошкільної освіти в Україні : наук.-метод. посібник / наук. ред. О.Л. Кононко. – К. : Ред. журн. "Дошкільне виховання", 2003. – 243 с.
19. Тищенко С.П. Психологія виховного впливу сім’ї на дитину / С.П. Тищенко. – К. : Знання, 1982. – 48 с.
20. Авдеева Н.Н., Мещерякова С.Ю. Вы и младенец: у истоков общения. – М.:Педагогика, 1991. – 160 с.
21. Аркин Е.А. Ребенок в дошкольные годы / Под ред. А.В.Запорожца, В.В.Давыдова. – М.: Просвещение, 1967. – 445 с.
22. Богуш А.М. Речевая подготовка детей к школе. – К.: Рад. школа, 1984. – 175 с.
23. Дуткевич Т.В. Дошкільна психологія . – К.: Центр навчальної літератури, 2007. – 391 с.
24. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів, - К.: Абрис, 1997. – 416 с.
25. Кононко О.Л. Чтобы личность состоялась . –К.: Рад. школа, 1991.- 224 с.
26. Короткий психологічний словник / За ред. проф. В.І.Войтка. – К.: Вища школа, 1976. – С.184 – 185
27. Лоуренс А. Первин, Оливер П. Джон. Психология личности.- М.: Просвещение, 2000 . – 460 с.
28. Ушинский К.Д. Избр. Педагогические сочинения. М., 1953.- Т.1.- С. 266
29. Берне Р. Развитие Я-концепции и воспитание. Пер. с англ. – М., 1986.- 141 с.
30. Бондаровська В.М. У серці суспільства // Рідна школа.- 1994.- №11
31. Бондаровська В.М. Школа для батьків// Рідна школа.- 1993.- №9
32. Корчага Н., Баранюк О. Особливості організації просвітницької роботи з батьками // Психолог. – 2008. - №3.- С. 32
33. Туріщева Л.О. Настільна книга шкільного психолога. Навчально-методичний посібник для вчителя.- Х.: Вид. група «Основа», 2009.- 256 с.
34. Туріщева Л.Л. Психокорекційні ігри в роботі педагога. – Х.: Вид. група «Основа», 2007.- 128 с.

Додаток А
ТЕСТ
Батьківські відносини
(А. Я. ВАРГА, В. В. Столін)
ОПИС
Батьківське ставлення розуміється як система різноманітних почуттів і вчинків дорослих людей по відношенню до дітей. З психологічної точки зору батьківське ставлення - це педагогічна соціальна установка по відношенню до дітей, що включає в себе раціональний, емоційний і поведінковий компоненти. Всі вони в тій чи іншій мірі оцінюються за допомогою опитувальника, що становить основу даної методики.
За кожну відповідь типу «Так» випробуваний отримує 1 бал, а за кожну відповідь типу «Ні» - 0 балів. Якщо перед номером відповіді стоїть знак "-", значить за відповідь "Ні" на це питання нараховується один бал, а за відповідь "Так" - 0 балів.
Ключ
Прийняття / відкидання дитини: -3, 5, 6, -8, -10, -12, -14, -15, -16, -18, 20, -23, -24, -26, 27, -29, 37 , 38, -39, -40, -42, 43, -44, 45, -46, -47, -49, -51, -52, 53, -55, 56, -60.
Кооперація: 21, 25, 31, 33, 34, 35, 36.
Симбіоз: 1, 4, 7, 28, 32,41, 58.
Контроль: 2, 19, 30, 48, 50, 57, 59.
Ставлення до невдач дитини: 9, 11, 13, 17, 22, 54, 61.
ОПИС ШКАЛИ
2. "Кооперація" - соціально бажаний образ батьківського ставлення. Змістовно ця шкала розкривається так: батько зацікавлений у справах і планах дитини, намагається у всьому допомогти дитині, співчуває йому. Батько високо оцінює інтелектуальні та творчі здібності дитини, відчуває почуття гордості за нього. Він заохочує ініціативу і самостійність дитини, прагне бути з ним на рівних. Батько довіряє дитині, намагається стати на його точку зору в спірних питаннях.
3. "Симбіоз" - шкала відображає міжособистісну дистанцію у спілкуванні з дитиною. При високих балах по цій шкалі можна вважати, що батьки прагнуть до симбіотичних відносин з дитиною. Змістовно ця тенденція описується так - батько відчуває себе з дитиною єдиним цілим, прагне задовольнити всі потреби дитини, відгородити його від труднощів і життя. Батько постійно відчуває тривогу за дитину, дитина йому здається маленьким і беззахисним. Тривога батьків підвищується, коли дитина починає автономізовані в силу обставин, тому що по своїй волі батьків не надає дитині самостійності ніколи.
4. "Авторитарна гіперсоціалізація" - відбиває форму і напрямок контролю за поведінкою дитини. При високому балі за цією шкалою в батьківському відношенні чітко проглядається авторитаризм. Батько вимагає від дитини беззастережного послуху і дисципліни. Він намагається нав'язати дитині в усьому свою волю, не в змозі стати на його точку зору. За прояв свавілля дитини суворо карають. Батько пильно стежить за соціальними досягненнями дитини, його індивідуальними особливостями, звичками, думками, почуттями.
5. "Маленький невдаха" - відображає особливості сприйняття і розуміння дитини батьком. При високих значеннях за цією шкалою в батьківському відношенні даного батька є прагнення инфантилизировать дитини, приписати їй особисту і соціальну неспроможність. Батько бачить дитину молодшим в порівнянні з реальним віком. Інтереси, захоплення, думки і почуття дитини здаються батькові дитячими, несерйозними. Дитина представляється не пристосованим, не успішним, відкритим для поганих впливів. Батько не довіряє своїй дитині, нарікає на його неуспішність і невправність. У зв'язку з цим батько намагається захистити дитину від труднощів життя і суворо контролювати його дії.
ІНТЕРПРЕТАЦІЯ
Шкала "Прийняття / Заперечення"
Високі бали за шкалою (від 24 до 33) - говорять про те, що виражене позитивне ставлення до дитини. Дорослий в даному випадку приймає дитину такою, якою вона є, поважає і визнає її індивідуальність, схвалює її інтереси, підтримує плани, проводить з нею досить багато часу і не шкодує про це.
Низькі бали за шкалою (від 0 до 8) - говорять про те, що дорослий відчуває по відношенню до дитини в основному тільки негативні почуття: роздратування, злість, досаду, навіть іноді ненависть. Такий дорослий вважає дитину невдахою, не вірить в її майбутнє, низько оцінює її здібності і нерідко своїм ставленням третирує дитини. Зрозуміло, що має такі нахили дорослий не може бути хорошим педагогом.

Шкала "Кооперація"
Високі бали за шкалою (6-7 балів) - є ознакою того, що дорослий виявляє щирий інтерес до того, що цікавить дитину, високо оцінює здібності дитини, заохочує самостійність та ініціативу дитини, прагне бути з нею на рівних.
Низькі бали поданої шкалою (1-2 бали) - говорять про те, що дорослий по відношенню до дитини веде себе протилежним чином і не може претендувати на роль хорошого педагога.
Шкала "Симбіоз"
Високі бали за шкалою (6-7 балів) - достатні для того, щоб зробити висновок про те, що доросла людина не встановлює психологічну дистанцію між собою і дитиною, намагається завжди бути ближче до неї, задовольняти її основні розумні потреби, захистити від неприємностей .
Низькі бали за шкалою (1-2 бали) - є ознакою того, що дорослий, навпаки, встановлює значну психологічну дистанцію між собою і дитиною, мало піклується про неї. Навряд чи такий дорослий може бути хорошим учителем і вихователем для дитини.
Шкала "Контроль"
Високі бали за шкалою (6-7 балів) - говорять про те, що доросла людина поводиться занадто авторитарно по відношенню до дитини, вимагаючи від нього беззастережного послуху і задаючи йому суворі дисциплінарні рамки. Він нав'язує дитині майже в усьому свою волю. Така людина далеко не завжди може бути корисним, як вихователь, для дітей.
Низькі бали за шкалою (1-2 бали) - навпаки, свідчать про те, що контроль за діями дитини з боку дорослого практично відсутня. Це може бути не дуже добре для навчання та виховання дітей. Найкращим варіантом оцінки педагогічних здібностей дорослої людини по цій шкалі є середні оцінки, від 3 до 5 балів.
Шкала "Ставлення до невдач дитини"
Високі бали за шкалою (6-7 балів) - є ознакою того, що доросла людина вважає дитину маленьким невдахою і ставиться до неї як до нетямущий суті. Інтереси, захоплення, думки і почуття дитини здаються дорослій людині несерйозними, і він ігнорує їх. Навряд чи такий дорослий може стати гарним вчителем і вихователем для дитини.
Низькі бали за шкалою (1-2 бали), навпаки, свідчать про те, що невдачі дитини дорослий вважає випадковими і вірить в нього. Такий дорослий, швидше за все, стане непоганим вчителем і вихователем.
ІНСТРУКЦІЯ: «Відповідаючи на питання методики, випробовуваний повинен висловити свою згоду або незгоду з ними за допомогою оцінок« Так »або
« Ні ».
ТЕКСТ ОПИТУВАЧА
1.Я завжди співчуваю своїй дитині.
2. Я вважаю своїм обов'язком знати все, про що думає моя дитина.
3. Мені здається, що поведінка моєї дитини значно відхиляється від норми.
4. Потрібно якомога довше тримати дитину в стороні від реальних життєвих проблем, якщо вони його травмують.
5. Я відчуваю до дитини почуття симпатії.
6. Я поважаю свою дитину.
7. Хороші батьки захищають дитину від труднощів життя.
8. Моя дитина часто мені неприємна.
9. Я завжди намагаюся допомогти своїй дитині.
10. Бувають випадки, коли недобре ставлення до дитини приносить йому користь.
11. По відношенню до своєї дитини я відчуваю сум.
12. Моя дитина нічого не доб'ється у житті.
13. Мені здається, що інші діти потішаються над моєю дитиною.
14. Моя дитина часто робить такі вчинки, які заслуговують осуду.
15. Моя дитина відстає в психологічному розвитку і для свого віку виглядає недостатньо розвиненою.
16. Моя дитина спеціально поводиться погано, щоб засмутити мене.
17. Моя дитина, як губка, вбирає в себе все погане.
18. При всьому старанні моєї дитини важко навчити хорошим манерам.
19. Дитину з дитинства слід тримати в жорстких рамках, тільки тоді з неї виросте хороша людина.
20. Я люблю, коли друзі моєї дитини приходять до нас у дім.
21. Я завжди приймаю участь в іграх і справах дитини.
22. До моєї дитини постійно «липне» все погане.
23. Моя дитина не доб'ється успіхів у житті.
24. Коли в компанії говорять про дітей, мені стає соромно, що моя дитина не така розумна і здібна, як інші діти.
25. Я жалію свою дитину.
26. Коли я порівнюю свою дитину з однолітками, то вони здаються мені вихованішими і розумнішими , ніж моя дитина.
27. Я з задоволенням проводжу з дитиною свій вільний час.
28. Я часто шкодую про те, що моя дитина дорослішає, і з ніжністю згадую той час, коли вона була ще зовсім маленькою.
29. Я часто ловлю себе на тому, що з неприязню і вороже ставлюся до дитини.
30. Я мрію про те, щоб моя дитина досягла того, що особисто мені не вдалося в житті.
31. Батьки повинні не лише вимагати від дитини, але й самі пристосовуватися до неї, ставитися до неї з повагою, як до особистості.
32. Я намагаюся виконувати всі прохання та побажання моєї дитини.
33. При прийнятті рішень в сім'ї слід враховувати думку дитини.
34. Я дуже цікавлюся життям своєї дитини.
35. Я часто визнаю, що у своїх вимогах і претензіях дитина по-своєму права.
36. Діти рано дізнаються про те, що батьки можуть помилятися.
37. Я завжди зважаю на дитину.
38. Я відчуваю дружні почуття по відношенню до дитини.
39. Основна причина капризів моєї дитини - це егоїзм, лінь і впертість.
40. Якщо проводити відпустку з дитиною, то неможливо нормально відпочити.
41. Найголовніше - щоб у дитини було спокійне, безтурботне дитинство.
42. Іноді мені здається, що моя дитина не здатна ні на що хороше.
43. Я поділяю захоплення моєї дитини.
44. Моя дитина кого завгодно може вивести з себе.
45. Засмучення моєї дитини мені завжди близькі і зрозумілі.
46. Моя дитина часто мене дратує.
47. Виховання дитини - це суцільна нервування.
48. Сувора дисципліна в дитинстві розвиває сильний характер.
49. Я не довіряю своїй дитині.
50. За суворе виховання діти потім дякують своїх батьків.
51. Іноді мені здається, що я ненавиджу свою дитину.
52. У моїй дитині більше недоліків, ніж переваг.
53. Мені близькі інтереси моєї дитини, я їх поділяю.
54. Моя дитина не в змозі зробити що-небудь самостійно , і якщо він це робить, то обов'язково виходить не так, як потрібно.
55. Моя дитина виросте не пристосованою до життя.
56. Моя дитина подобається мені такою, якою вона є.
57. Я ретельно стежу за станом здоров'я моєї дитини.
58. Я захоплююся своєю дитиною.
59. Дитина не повинна мати секретів від батьків.
60. Я невисокої думки про здібності моєї дитини і не приховую цього від неї.
61. Дитина повинна бути з тими дітьми, які подобаються її батькам.

Додаток Б
Інформація в куточку для батьків на тему «Як підтримати дитину»
По-перше, обговорюючи поведінку дитини, підкреслюйте, що загалом ви задоволені нею. Наприклад: "Ти зробив кілька помилок, хоча в цілому поводився чемно". В такий спосіб батьки дають малому зрозуміти, що помилки можливі, але їх цікавлять насамперед успіхи дитини, а не її "проколи".
Частіше вживайте слова, які "працюють" на розвиток "Я-концепції" малюка та відчуття його адекватності й значущості. Робіть це у двох напрямках: частіше демонструйте дитині ваше задоволення від її досягнень та намагань; навчайте дитину самостійно розв'язувати різноманітні задачі, даючи їй установку "Ти можеш це зробити".
Дуже важливо подбати про створення ситуацій з гарантованим успіхом. Пам'ятайте: успіх породжує успіх і підсилює впевненість у своїх силах.
Спілкуючись із малюком, частіше використовуйте гумор, особливо, якщо дитині важко розв'язати якусь проблему чи завдання.
І не забувайте про врахування індивідуальних особливостей сина чи доньки (її характеру, темпераменту).
Підтримка, похвала, винагорода — не одне й те саме.
Батьки часто плутають підтримку з похвалою та винагородою. Батьківська підтримка може надаватися дитині за будь-якої її спроби чи за невеличкий прогрес у справах. Хвалити доречно за добре виконану справу. Але й тут важливо не перестаратися. Надмірна похвала не завжди є підтримкою, бо може видатися дитині нещирою. Винагорода видається дитині за те, що вона зробила щось дуже добре або за відчутне досягнення у певний проміжок часу.
Дорослій людині інколи важко порозумітися з дитиною саме тому, що у них різні системи цінностей, значень і настроїв. Про це не варто забувати. Тож перш ніж зробити чи сказати щось синові чи доньці, спробуйте поставити себе на їхнє місце. Подивіться на світ очима своїх дітей. А головне, вірте у них!

Додаток В
Вправа «Моє ім’я»
Мета: закріпити знання дітей про право кожної дитини на життя й на власне ім’я. Вчити вживати пестливі форми імен; висловлювати любов і ніжність до рідних і близьких – дорослих та малих; колективно виконувати завдання. Формувати у дітей відчуття своєї індивідуальності та значущості, ціннісне ставлення до себе самого.
ОБЛАДНАННЯ : індивідуальні килимки, фонограми звуків весняного лісу, м’ячі, паперові квіти з іменами дітей.
Хід вправи
Діти вільно сидять на індивідуальних килимках у колі. Педагог читає вірш « Доброго ранку», деякі рядки діти повторюють разом з ним.

А за моїм віконцем
Сонячний зайчик ліг.
Доброго ранку, сонце} всі разом
Доброго ранку, ліс!}

Гамір пташиний у лузі,
Видно себе в росі.
Крикну на цілі груди :
Доброго ранку, люди, } всі разом
Доброго ранку, всі!
ВИХОВАТЕЛЬ : А зараз давайте познайомимось. Чітко вимовляйте своє ім’я, подаючи руку тому, хто сидить поруч.
( Діти вимовляють власні імена, допоки коло не замкнеться).
Вихователь запитує дітей :
- хто дає нам ім’я ? ( Мама, тато чи бабуся з дідусем ).
- Скільки імен у людини ? ( Одне ).
- Для чого воно потрібне кожній людині ? ( Щоб звертатись, вітати, спілкуватися).
- Чи подобається вам ваше ім’я ?
- Якщо у двох дітей в групі однакові імена, то як їх розрізняють ? ( За прізвищем).
- Куди записують ім’я новонародженої дитини ? ( У свідоцтво про народження ).
- Який обряд відбувається у церкві ? ( Хрещення дитини ).
- Давайте спробуємо назвати своє прізвище та повне ім’я .
Вихователь: Дітки, а тепер рухаємось по колу і співаємо таку пісеньку :
У дядька Митрофана
Було сім діточок,
Семеро синів і дочок.
Отака його сім’я –
Разом роблять все, як я!.
( Після цього вихователь називає декілька будь – яких імен. Якщо це ім’я дівчинки діти плещуть, якщо ім’я хлопчика – тупають ніжками).
Вихователь : Багато імен уже застаріли і маловживані. Але вони зберігаються у прислів’ях, приказках та скоромовках. Послухаймо деякі з них.
1. Пиляв Пилип поліна з лип,
Притупив пилку Пилип.
2. Ніс Гриць пиріг через поріг.
Став на горіх – упав на поріг.
3. Віз Устим овес на млин,
Зачепив вусами тин :
Млин гуркоче – мірошник регоче.
4. Семен сіно віз – не довіз :
Лишив сани – узяв віз.
Вихователь : У скоромовках є гумор і ми з вами порозважалися , а у віршах ми можемо почути про працьовитих діток.
Біжить біла кізонька.
Шовкова борідонька,
Рівнесенькі ніжки,
Тонесенькі ріжки.

Біжить кізка : туп - туп
Тут є Юрчик, тут – тут
Як він мене попасе,
Конюшинки принесе,
Буде мати молочко.
Мій маленький Юрочко.

Ой малює Одарочка
Писанки червоні,
І біжать до неї взори :
Півні, зорі, коні.
Кожен просить на писанці
Його написати,
Кожен хоче звеличати
Господнє свято.
Галасливі горді гуси
Голосили до Ганнусі.
Ганнусенька хоч маленька.
Годувала їх гарненько,
Гнала прутиком легенько :
-Гиля, гиля, голосненькі

( Вихователь демонструє фотознімки планет Сонця, Землі, Місяця)
- Яку ви бачите планету на цих знімках? ( Сонце ).
- А яке наше сонце ? ( Велике, гаряче, кругле, яскраве)
- Яка назва інших планет, які я вам демонструю?
- ( Земля, Місяць)
- Коли ми бачимо Місяць? ( Уночі)
- Чи відчуваємо ми тепло, коли світить Місяць ? ( Ні)
- А коли світить Сонце ? ( Так ).
Якщо ми ніжно, теплими словами звертаємось один до одного, то даруємо тепло, як сонечко, а коли ображаємо. Говоримо образливі слова, то відчуваємо холод, як від Місяця.
« Створимо галявину лагідних імен».
( Вихователь роздає квіточки кожній дитині, погладжуючи її по голівці, а діти вимовляють лагідні імена : Януся, Максимчик...)
Вихователь : Кожне ім’я прийшло до нас із різних країн Заходу і Сходу. Кожне з них має якесь значення. А тому впливає на долю людини.
Наприклад : ВІКТОР ( лат.) – переможець
ІВАН ( др.. – євр) – Божий дар
ОЛЕКСАНДР ( гр..) – мужній оборонець
ОЛЕНА ( гр..) – сонячне світло
СОФІЯ ( гр..) – мудрість
ГАЛИНА ( гр..) – мир, спокій.
Ми повинні гідно носити своє ім’я, поважати і себе, і оточуючих. Звертатись до кожного, ніжно вимовляючи його ім’я, а не лаятись. У кожної людини є невидима оболонка (аура). Коли дитину лають, вимовляють погані слова – ця оболонка стає тоненькою і слабкою, не може захищати людину. Від поганих слів можна навіть захворіти. Тож шануймо один одного та піклуймося про міцність і чистоту душі.
Твоє ім’я – твій талісман
Твоє утвердження в житті,
Твої хвилини золоті,
Твоє ім’я тобі заповідає :
- Носи мене, як сонце цвіт,
Візьми мене у свій політ.
Магічним змістом я тебе напою.
Я буду вірним все життя з тобою.

Цена: 100 грн
Предмет: Психология	Тип работы: Курсовая

СКАЧАТЬ