6.1.Закономерности построения процесса ФП.
Современную физическую подготовку следует рассматривать как многоуровневую систему. Каждый уровень которой имеет свою структуру и свои специфические особенности. (табл. 6.1)
Самый низкий уровень характеризуется оздоровительной направленностью и строится на основе общей (кондиционной) физической подготовки. По мере повышения уровня физической подготовки увеличивается ее сложность и спортивная направленность, а самый высокий уровень строиться уже на основе принципов спортивной тренировки с целью увеличения функциональных резервов организма, необходимых для профессиональной деятельности.
Одним из важнейших условий осуществления ФП является ее рациональное построение на достаточно длительных отрезках времени. Потому что ни за день, ни за неделю, месяц, а иногда и год невозможно подготовиться к трудовой деятельности. Это длительный процесс формирования двигательных умений и навыков, систематического совершенствования физических (двигательных) качеств, психической подготовки, поддержания уровня работоспособности, сохранения и укрепления здоровья.
Построение занятий по ФП основывается на закономерностях физического воспитания и спортивной тренировки, которые сформулированы в специфических принципах тренировки:

Водолазы как и спортсмены-подводники, подвержены специфическим заболеваниям. Несмотря на значительные различия в характере деятельности водолазов и спортсменов-аквалангистов, у них все же остается много общего и, прежде всего, общей является среда, в которой они выступают.
Как водолазы, так и аквалангисты должны быть хорошо знакомы с основами физиологии и патологии подводных погружений. Деятельность их требует четкого выполнения правил безопасности. При несоблюдении этих правил могут возникнуть некоторые специфические заболевания.
Одно из необходимых условий спусков на глубину больше 12 м – присутствие на месте спуска медицинского работника. В целях предотвращения специфических заболеваний не разрешается спускать водолазов под воду при жалобах на любую болезнь или недомогание, при наличии признаков заболевания и алкогольного опьянения или его последствий, а также до истечения 2 часов после приёма пищи.

Леонид Иванович Жаботинский - человек-легенда, двукратный чемпион Олимпийских игр 1964 и 1968 годов. Он столкнул с Олимпа американских «тяжей», которые на протяжении многих лет безраздельно властвовали в тяжелой атлетике, и на восемь лет стал самым сильным человеком на планете. Украинец Леонид Жаботинский установил 21 мировой рекорд, за что награжден двумя орденами Трудового Красного Знамени. Он был гордостью советского спорта, кумиром Арнольда Шварценеггера и примером для подражания миллионам спортсменов во всем мире. Соседи и друзья семьи Жаботинских могли бы предположить, что Леонид, когда вырастет, станет спортсменом-бегуном или волейболистом. Глядя на высокого, худого мальчика, каким Жаботинский был в детстве, вряд ли можно было предположить, что он станет подбрасывать в воздух более чем двухсоткилограммовую штангу!
Леонид Иванович Жаботинский родился 28 января 1938 года в украинском селе Успенка Краснопольского района на Сумщине. В 1941 году семья Жаботинских перебралась в Харьков, где и началась карьера будущего чемпиона.
Любовь к спорту Лене привил отец, который и сам был заядлым спортсменом-любителем. Он не раз говорил Леониду: «Вместо того, чтобы болтаться без дела да по двору бегать, занимался бы лучше спортом, ходил бы на стадион». Сын послушалея и пошел на легкую атлетику - метание диска и толкание ядра. Отец, Иван Жаботинский, на радостях купил сыну подарок, кстати, тоже спортивный - велосипед.
Послевоенные годы были тяжелыми, голодными. После восьмого класса Леониду пришлось пойти на работу на Харьковский тракторный завод — ХТЗ. Начал обучатся токарному делу. Мастер, у которого учился Леонид, был общественным тренером по боксу, и Леонид, не бросая легкую атлетику, начал заниматься еще и боксом. Но по-настоящему Жаботинского манила штанга. Он часто приходил посмотреть на тренировки тяжелоатлетов - и однажды не удержался, записался и на третью секцию.

В умовах нової освітянської парадигми, підготовка вчителів нового типу стає найважливішою умовою відродження не тільки освіти, але і всієї вітчизняної культури, її інтеграції в загальнолюдське та європейське співтовариство.
Соціальна ситуація, що склалась, якісно по-новому ставить проблему підготовки педагогічних кадрів, вимагає наукового переосмислення цінностей системи, формування професійної компетентності вчителя, актуалізує пошук оптимальних форм цього процесу в період навчання у вищому закладі освіти.
Питання формування професійної компетентності вчителя іноземних мов постає особливо гостро, оскільки пов’язане з тенденціями розвитку світового співтовариства: змінюється соціокультурний контекст вивчення іноземних мов, що входять до системи мов міжнародного спілкування. Поступове перетворення України в більш відкрите суспільство стало стимулювати широкий розвиток міжнародного співробітництва. Це суттєво посилило визнання різними соціальними групами необхідності оволодіння однією чи декількома іноземними мовами міжнародного спілкування, що, у свою чергу, вплинуло на соціальний статус іноземної мови як навчального предмета й поклало ще більшу відповідальність на професійну компетентність учителя іноземних мов. Крім того, розповсюдження нових інформаційних технологій, серед яких важливе місце посідають комп’ютерні мережі, можливість виходу в Інтернет, ставить особливі вимоги до підготовки вчителя іноземних мов, пов’язуючи його імідж із професіоналом інноваційного типу.
Проблема формування професійної компетентності спеціалістів досліджувалася вітчизняними й зарубіжними науковцями. Так, учені (В.А. Адольф, Т.Г. Браже, С.В.Будак, С.Г. Вершловський, М.А. Галагузова, О.В. Добудько, М.К. Кабардов, І.Б. Котов, В.Ю. Кричевський, В.І.Маслов, Т.В. Новикова, Р.В. Овчарова, Г.І.Саранцев,Л.Р.Соломко, В.Ю. Стрельников, Н.В. Харитонова, О.М. Шиян) наголошують на необхідності розробки проблеми підвищення професійної компетентності вчителя в умовах багаторівневої професійної освіти. Інші дослідники (В.П. Беспалько, А.О. Вербицький, М.В. Кларін, Я.Л. Коломинський, Г.К. Селевко та ін.) пов’язують рішення проблеми професійного розвитку з технологічною організацією навчання.
У зарубіжній педагогіці питанню формування професійної компетентності вчителя присвячені роботи Д. Бритела, Є. Джимеза, Р. Квасниці, В. Ландшеєр, М. Леннона, П. Мерсера, М. Робінсона та інших.
Водночас проблема формування професійної компетентності в майбутніх учителів іноземних мов вивчена недостатньо. В педагогіці відсутні системні дослідження, присвячені формуванню означеної компетентності, не розроблено модель процесу її становлення у студентів педагогічних ВЗО у нових соціальних умовах.
У зв’язку з вищезазначеним виникає протиріччя між вимогами, що суспільство висуває до вчителя іноземних мов, та якістю його професійної підготовки у вищому закладі освіти, показником якої виступає професійна компетентність. Розв’язання цього протиріччя й обумовило вибір теми – “Формування професійної компетентності в майбутніх учителів іноземних мов”.

Вступ
Раком легень називають злоякісну пухлину, що росте з епітелію слизової оболонки бронхів або з епітелію легеневих альвеол. Причини рака легень дотепер не з'ясовані. Але фактори, що сприяють виникненню захворювання, вивчені добре. Велике значення надається впливу професійним шкідливостям, про що свідчить порівняно висока захворюваність раком легень серед робітників, зайнятих на виробництві азбесту, з'єднань хрому, по очищенню нікелю, а також у газовій промисловості. Підвищення захворюваності раком легень у великих індустріальних центрах пов'язують із забрудненням атмосфери канцерогенними речовинами: миш'яком, радієм, бензпіреном, що виявлені у заводському димі, вихлопними газами автомашин, до складу яких входять смоли і сажа.
Істотна роль належить палінню тютюну. Установлено, що серед осіб, які довго й багато курять, частота раку легень й смертність від нього значно вище, ніж у некурящих.
Безсумнівну роль у походженні раку легень грають хронічні запальні процеси в бронхах і легеневій тканині.
Ракова пухлина, що локалізується в легені, підрозділяється на первинну (рак легень) і вторинну(метастатичну), що розвивається в результаті заносу в легеню ракових кліток з інших органів, первинно уражених раком (переважно зі шлунка).
Рак легень розділяють на центральний і периферичний. Центральний рак виходить із епітелію головного, часткового або сегментарного бронха й звичайно локалізується усередині його. Периферичний рак росте з епітелію дрібних бронхів або легеневих альвеол. Рентгенологічно ця форма виділяється як кулястий рак, що пов'язане з ростом пухлини зовні від стінки бронхів. Крім того, по локалізації виділяють мідіастинальний рак, що розвивається в средостінні, і верхівковий рак, що локалізується у верхівці легені.

Вступ
Вагітність, як відомо, триває в середньому 280 днів, або 40 тижнів. За цей час в організмі вагітної й зростаючого плода виникає дуже багато різних змін. З огляду на характер цих змін, час всієї вагітності умовно розподілено на п'ять фаз: I фаза - від початку вагітності до 16 тижнів; II - від 16 до 24 тижнів; III - від 24 до 32 тижнів; IV - від 32 до 36 тижнів і V - від 36 тижнів до пологів.
Під час вагітності гімнастичні вправи повинні бути прості, доступні жінкам, що навіть не займалися до вагітності гімнастикою, підібрані по строках (фазам) вагітності. На самому початку занять гімнастичні вправи повинні проводитися через день. При настанні вагітності (через два тижні), якщо жінка уже тренована займатися гімнастикою можна щодня. Виконувати весь комплекс вправ протягом одного заняття зовсім необов'язково. Жінки, що не займалися до вагітності гімнастичними вправами, у перші два тижні обмежують тривалість занять 15 хвилинами. У переліку вправ повинні даватися вказівки: скільки разів необхідно повторювати кожну вправу і які вправи можуть виключатися.
Бажано, щоб перед тим хто займається перебував годинник – це не тільки дає їй можливість установлювати тривалість виконання окремої вправи, але допомагає без керівника укладатися в певний термін. Якщо вагітна швидко утомлюється, вона повинна обов'язково звернутися до лікаря.
Необхідно також дотримуватися вихідного положення й виконання гімнастичних вправ для кожної фази вагітності та кількості їхнього повторення. Починаючи гімнастичні вправи, вагітні повинні пам'ятати, що при виконанні їх ні в якому випадку не можна затримувати дихання.
У перші 3 - 4 місяці вагітності в дні, що відповідають менструації, заняття обмежуються як за часом (менше на 5 хвилин), так і по вправах, крім найбільш складних.
Вагітні після занять повинні почувати наростання сили й енергії, поглиблення дихання, бадьорий і радісний настрій.

Вступ
Під ожирінням розуміється порушення обміну речовин, що характеризується надлишковим відкладенням жирової тканини в організмі, отже, підвищенням маси тіла людини. За даними ВОЗ, близько 30% населення економічно розвинених країн має масу тіла, істотно перевищуючу норму. Особливо часте ожиріння значних ступенів зустрічається в жінок у віці старше 50 років. Ожиріння істотно підвищує ризик смерті, тому що часто супроводжується атеросклерозом, у тому числі судин серця й головного мозку, злоякісними пухлинами й діабетом. Так, перевищення маси тіла в порівнянні з нормою на 10% супроводжується збільшенням смертності на 30%.
Виділяють первинне й вторинне ожиріння. Первинне – аліментарно-конституціональне ожиріння, при якому через надлишок з їжею енергії в порівнянні з енергозатратами відбувається нагромадження жиру. Ця форма ожиріння найпоширеніша й виявляється в 70-80% хворих. Частіше виникає в осіб ендоморфної статури, тому конституціональна схильність повинна враховуватися при лікуванні. Вторинне (симптоматичне) ожиріння — результат ендокринного захворювання або уражень ЦНС. До ендокринного відноситься: гіпофізарне, гіпотеріоїдне, гіпооваріальне, клімактеричне та наднирникове.

Введение
Все силы, которые приложены к телу человека, делят на внешние и внутренние относительно него. Внешние силы вызваны действием внешних для человека тел (опора, снаряды, другие люди, среда и т. п.). Только при их наличии возможно изменение траектории и скорости ЦМ; без них движение ЦМ не изменяется.
Внутренние силы возникают при взаимодействии частей тела человека друг с другом. Сами по себе они не могут изменить движения ЦМ, не могут привести все части системы в одинаковые движения. Но только внутренними силами тяги мышц человека управляет непосредственно, вызывая движения звеньев в суставах.
Разделения сил, приложенных к телу человека, на внешние и внутренние относительно. Всегда надо ставить вопрос: по отношению к какому телу или какой системе тел делается это разделение? В биомеханике такой системой считают тело человека. Но иногда бывает целесообразно расширить систему (например, велосипедист – велосипед) или ограничить ее (например, тело прыгуна в воду рассматривают как две связанные подсистемы – верхнюю и нижнюю половины тела по весу; тяги мышц, соединяющих эти подсистемы, можно рассматривать как внешние для них силы).
Все силы, которые действуют извне на тело человека, возникая при контакте с соответствующими внешними телами (и средой в том числе), - это контактные силы. Лишь силы тяжести могут действовать на тело человека без контакта, на расстоянии (дистантные силы).

Вступ
Травматичні ушкодження хребта і спинного мозку (хребет¬но-спинномозкова травма) належать до найбільш тяжких травм людського організму, оскільки дають велику смерт¬ність, що сягає при деяких формах ушкоджень 60-70% і призводять до вираженої інвалідизації потерпілих.
Хребет¬но-спинномозкова травма становить 1-4% всіх травм мирно¬го часу. В індустріально розвинутих країнах частота травматичних ушкоджень спинного мозку становить близько 3 випадків на 100 000 населення.
Щороку на Україні дістають хребетно-спинномозкову травму (ХСМТ) понад 2000 осіб, серед яких переважна більшість – особи молодо¬го віку.

Вступ
Пневмонія (pneumonia – запалення легень) – найбільш поширене інфекційне захворювання легень, ексудативно-запального характеру, що локалізується в паренхімі й інтерстиціальній тканині легень, що характеризуються клінічними й рентгенологічними ознаками ущільнення легеневої тканини. Пневмонія виникає або як самостійна хвороба, або як ускладнення інших захворювань. Вона непередається від людини до людини. Збудниками є різні бактерії (пневмококи, стрептококи, стафілококи) і віруси.
Пневмонія в ХХІ столітті залишається важливою медико-соціальною проблемою. Це зумовлено, в першу чергу, її значною поширеністю, досить високими показниками інвалідизації та смертності, а також суттєвими економічними втратами внаслідок цього захворювання.

Вступ
В останні роки набув розповсюдження радикальний хірургічний метод лікування уражень колінного суглобів – тотальне ендопротезування.
Головними причинами встановлення штучного суглобу є сильні болі у хворому зчленуванні, обмеження рухомості в ньому, деформації, контрактури, порушення опороздатності кінцівки, обмеження працездатності, що приводять до погіршення якості життя і інвалідності.
Суть тотального ендопротезування полягає в тому, що під час операції проводиться видалення суглобових частин кісток і замі¬щення їх на штучні, які за своєю формою повністю повторюють приро¬дні. Протези виготовляються з титана, сплаву хрому, кобальту, нікелю і молібдену. Тривалість служби штучного суглоба складає 10-15 років, інколи – 20.

Вступ
Актуальність. Вагітність – це один з самих важливих та прекрасних періодів життя кожної жінки.
Вагітність являється природним фізіологічним станом. Тому, може здаватися, що не зовсім доцільно застосовувати в такому випадку висловлювання «лікувальна фізична культура». Та оскільки ЛФК це загальноприйнята та розповсюджена назва фізичних вправ не тільки з метою лікування але й з метою профілактики та укріплення здоров’я і емоційного стану то доцільно його використати і в випадку вагітності. Адже зазвичай в цей період жінки дуже вразливі та ослабленні.
Вагітність накладає підвищене навантаження на всі органи і системи жінки. А фізичні вправи зміцнюють весь організм, покращують роботу серцево-судинної системи й інших систем, поліпшують обмін речовин, забезпечують повноцінне насичення організму киснем, що необхідно для внутрішньоутробного розвитку плоду та попереджують ускладнення і нездужання як під час вагітності так і в пологах та після них.
Крім того в наш час основна частина жінок веде не досить активний спосіб життя та має в зв’язку з цим слабкий фізичний розвиток, що і приводить до ускладнень під час та після вагітності тому використання методів ЛФК під час вагітності являється досить актуальним.
Об’єкт дослідження – комплекс методів лікувальної фізичної культури для вагітних жінок.
Предмет дослідження – вплив комплексу методів ЛФК на здоров’я та загальний стан вагітних жінок.
Гіпотеза роботи. Припустимо, що використання сучасних методів ЛФК в комплексі під час вагітності значно покращує фізичний і психоемоційний стан вагітних жінок та являється дуже хорошою підготовкою до пологів.

Вступ.
Гострі порушення мозкового кровообігу (інсульти) – є одним з найнебезпечніших судинних захворювань головного мозку, який щорічно вражає близько 6 млн. осіб в усьому світі.Особливо актуальною ця проблема є в Україні, де розповсюдженість цереброваскулярних захворювань і смертність від них є одними з найвищих в Європі. Зростає кількість інсультів серед осіб працездатного віку.
У структурі мозкового інсульту ішемічні порушення мозкового кровообігу становлять 80% .Переважна більшість пацієнтів, що перенесли інсульт і вижили, стають неповносправними, а 20–25% з них до кінця життя потребують сторонньої допомоги в повсякденному житті. До праці повертається не більше ніж 10-12%. Загальна кількість хворих, охоплених фізичною реабілітацією складала 895 осіб. Серед них 307 хворих із наслідками перенесеного інсульту, що складає 34,3% від загальної кількості хворих.
Більшість із них можуть покращити втрачені функції ураженої сторони та організму в цілому після перенесеного мозкового інсульту. Питаннями відновлення рухових функцій в хворих, які перенесли мозковий інсульт, займалися багато вітчизняних та зарубіжних дослідників. Однак проблема реабілітації хворих з руховими порушеннями залишається недостатньо вивченою.
В ряді вітчизняних методик відновного лікування хворих не враховуються сучасні дані про механізми побудови руху та вироблення стійкої рухової навички, не конкретизовані методи фізичної реабілітації хворих в окремому періоді захворювання.
До теперішнього часу не визначені терміни призначення різних засобів відновного лікування при різних за характером та важкості мозкових інсультів, не визначено механізмів відновлення втрачених функцій, відсутні чіткі критерії оцінки ступеню рухових порушень та ефективності фізичної реабілітації, до кінця не встановлено ролі чинників, які впливають на процес відновлення втрачених функцій. У зв’язку з цим вдосконалення системи реабілітаційних заходів, для осіб, які перенесли мозковий інсульт, оцінка ефективності фізичної реабілітації та можливість прогнозування результатів відновлення порушених чи компенсації втрачених рухових функцій є важливою науковою проблемою.
Актуальність теми. Судинні захворювання головного мозку, до яких в першу чергу відносяться інсульт, стають останніми роками однією з найважливіших медико-соціальних проблем, оскільки завдають величеного економічного збитку суспільству, будичи причиною тривалої івалідизації і смертності.За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, щорічно реєструється 100-300 випадків інсульту на кожні 100000 населення. В україні цей показник складає 250-300 випадків серед міського населення, і 150-170 серед сільського. За даними європейських дослідників, на кожні 100тис. населення припадає 600 хворих з наслідками інсульту, з них 360 (60%) є інвалідами. Івалідизація після інсульту пов’язана з важкими руховими розладами, що виявляються у вигляді зміни м’язового тонусу,парезів і паралічів, порушень функції ходьби.
За характером розвитку розрізняють два види інсультів: ішемічний(інфаркт мозку) і геморагічний (крововилив в мозок), але більше розповсюдження має ішемічний (70-85%).
Тому, на думку деяких авторів, значний відсоток івалідизації дає саме ішемічний інсульт. У зв’язку з цим,проблема рухової реабілітації посінсультних хворих є вельми актуальною.
Відновлюючи функцію руху і опори, не можна використовувати в процесі лікування природну функцію руху, властиву ураженій системі. Тому, особливе місце в лікуванні рухових порушень займає кінетотерапія (ЛФК). Кінезотерапія, як один з провідних засобів фізичної реабілітації,виявляє свою дію на організм хворого, використання лікувального ефекту фізичних вправ. Останні як організована форма руху,мають біологічну і психофізіологічну основу всебічного впливу на організм хворого і здійснення регуляції його функцій.
Об’єкт дослідження.Стан хворих після перенесеного мозкового ішемічного інсульту.
Предмет дослідження.Вплив лікувальної гімнастики на стан хворих після перенесеного мозкового ішемічного інсульту.
Гіпотеза дослідження : ефект лікування підсилюється, якщо будуть відомі:
а) індивідуальні особливості стану здоров’я хворого;
б) психологіячний стан та також функціонального класу гострого порушення мозкового кровообігу;
в) ступень тяжкості ішемічного інсульта та комплексно застосовані фізичні фактори.
Можна припустити, що комплексний підхід дозволить більш якісно розробити програму реабілітації, що підсилить ефект реабілітаційних заходів, що включає лікувальну гімнастику.
Мета дослідження : Вивчити особливості гострого порушення мозкового кровообігу і на цій підставі розробити методику фізичної реабілітації хворих після перенесеного мозкового ішемічного інсульту.
Відповідно до поставленої мети у роботі розв’язували такі завдання:
узагальнити досвід використання засобів фізичного виховання у фізичній реабілітації хворих після перенесеного мозкового ішемічного інсульту;
визначити ступінь важкості ураження та функціональний стан хворих після перенесеного мозкового ішемічного інсульту;
встановити межі фізичного навантаження для хворих після перенесеного мозкового ішемічного інсульту в процесі фізичної реабілітації;
експериментально перевірити ефективність розробленої методики фізичної реабілітації хворих перенесеного мозкового ішемічного інсульту;
Поставлені завдання реалізовували за допомогою таких методів дослідження:
теоретичний аналіз літературних джерел з проблем фізичної реабілітації хворих перенесеного мозкового інсульту;
дослідження ефективності застосовуючи комплекс фізичної реабілітації на ГПМК (ішемічний інсульт)
Завдання роботи. Завданням є поліпшення результатів після фізичної реабілітації та після лікування в санаторно-курортних закладах. Лікування та вторинної профілактики повторних ішемій у хворих з гострими ішемічними порушеннями мозкового кровообігу, спричиненими патологією екстракраніальних відділів сонних артерій.
Теоретична значущість. В результаті аналізу одержаних даних була розроблена методика диференційованого підходу в лікувальній гімнастиці хворих на ішемічну хворобу та визначена її ефективність, яка дає більш високий лікувальній ефект.
Наукова значущість. Стан хворих після перенесення мозкового ішемічного інсульта вивчався застосуванням методики, які дали можливість вияснити, що ефект лікувальної гімнастикт, фізіотерапії та фізичної реабілітації відбувається швидше та з підвищенням функцій опорно-рухового апарата.
Практична значущість. Отриманих результатів полягає в застосуванні методики фізичної реабілітації хворих після перенесеного мозкового ішемічного інсульту в практиці,реабілітаційних центрів та в санаторно-курортних закладів.
Розроблена програма фізичної реабілітації дає можливість провадити ефективну роль у ранній період захворювання використовувати запропоновані методи і засоби для профілактики ускладнень та повторних інсультів.Це дозволить не тільки запобігти ускладнень але й зміцнити здоров’я хворого, збільшити їх рухову активність,функцію. Відновити мову, зменшення прояви вестибулярного синдрому та вираженості метоозалежних головних болей, що вказує на те, що фізична реабілітація, санаторно-курортний етап є одним ефективним методом відновлення після перенесших інсульти, створивши тим самим передумови для загального оздоровлення.

1.1. Анатомо-фізіологічні особливості органів дихання у дітей

У структурі патології дитячого віку, особливо новонароджених і груд¬них дітей, захворювання органів дихання посідають одне з перших місць.
Це пов'язано з слабкою опірністю організму дитини і особливостями будо¬ви самого організму, зокрема дихального апарату дитини.
Органи дихання виконують життєво необхідну функцію - постачають організмові кисень і видаляють шкідливу для нього вуглекислоту. Без кисню неможливий обмін речовин в організмі. Дитина швидко росте, має інтенсивний обмін речовин, тому потреба в кисні у неї приблизно в 2 рази більша, ніж у дорослого. Через це органи дихання функціонують посиле¬но.
Анатомічні особливості органів дихання і грудної клітки зумов¬люють у немовлят поверхневий характер дихання, його більшу час¬тоту, аритмію, неправильне чергування пауз між вдихом і види¬хом.
Глибина дихання (абсолютна ємність), тобто кількість повітря що вдихається, у новонародженого значно менша, ніж у наступні періоди дитячого віку та у дорослих. З віком ємність дихального акту збільшується. Частота дихань у дитини тим вища, чим вона менша.
У дітей раннього віку потреба в кисні велика (підвищений обмін), тому поверхневий характер дихання компенсується його частотою. Новонароджена дитина перебуває ніби в стані постійної задишки (фізіологічна задишка новонароджених).

Кількість дихань за 1 хв у різні вікові періоди
Вік Кількість дихань
Новонароджений 40—60
1—2 роки 30—35
5—6 років 25
10 років 20—18
Дорослий 15—16

Прискорення дихання у дитини нерідко виникає, коли вона кри¬чить, плаче, при фізичному напруженні, нежиті, бронхіті, запа¬ленні легень. Хвилинна ємність дихання — це ємність дихального акту, помножена на частоту дихання. Вона свідчить про ступінь на¬сичення киснем легень. Абсолютна величина її у дитини менша, ніж у дорослого.

Абсолютна ємність дихального акту в різні вікові періоди
Вік Абсолютна ємність дихального акту, мл
Новонароджений 15—20
6 міс 35—50
1 рік 60
2 роки 115
6 років 130
11 років 160—175
14 років 225
Дорослий 500

ЗМІСТ:

Вступ 3
Розділ 1. Загальна характеристика спритності 6
1.1. Фактори, що визначають спритність 6
1.2. Координаційні здібності 7
1.3. Здатність до оцінки і регулювання динамічних і просторово-часових параметрів рухів 7
1.4. Здатність до збереження рівноваги 8
1.5. Здатність відчувати ритм 9
1.6. Здатність до довільного розслаблення м'язів 11
1.7. Здатність до узгодженості рухів 12
1.8. Загальні основи методики удосконалення спритності 13
1.9. Вікова динаміка розвитку та контроль спритності 14
Розділ 2. Розвиток спритності 15
2.1. Виховання здібності до раціонального м’язового розслаблення 18
2.2. Удосконалення здатності підтримувати рівновагу. 20
2.3. Приблизні вправи на розслаблення 21
Розділ 3. Виховання спритності та швидкості на комплексних уроках фізичного виховання засобами спортивних ігор (баскетбол) та гімнастики 25
Висновки та методичні рекомендації 34
Список використаної літератури 36

Зміст

1. Фізіологічна характеристика осіб похилого віку та характер впливу на їх організм фізичних навантажень. 3
2. Значення фізіологічних знань при заняттях фізичною культурою та спортом. 7
3. Спортивна гімнастика та її характеристика 8
Список використаної літератури 16

Зміст

Вступ 3
1. Основи положення теорії адаптації Сельє-Меєрсона 4
2. Сучасні теорії адаптації 7
3. Використання даної теорії у фізичному вихованні 9
Висновки 11
Список використаної літератури 12

реферат, 16 ст.

ПЛАН
Вступ
1. Поняття спортивного туризму.
2. Види спортивного туризму.
3. Класифікація походів.
4. Матеріальне забезпечення туриста.
5. Способи орієнтування на місцевості.
6. В'язання вузлів у туризмі.
7. Значення туризму у фізичному вихованні. Висновки
Список використаних джерел

Вступ
Розділ 1. Спортивні змагання
1.1. Загальні уявлення про спортивні змагання
1.2. Положення про спортивні змагання
1.3. Суддівська колегія змагань
1.4. Учасники змагань
Розділ 2. Медичне забезпечення змагань
Розділ 3. Гігієнічні вимоги до місць проведення змагань в спортивній боротьбі
Висновки
Список використаної літератури

Вступ
Розділ 1. Роль силової підготовки у спорті, зокрема у футболі
Розділ 2. Силова підготовка футболістів у підготовчому періоді
Розділ 3. Силова підготовка футболістів у змагальному періоді
Висновки
Список використаної літератури